Я заробітчанка, вже 10 років живу та працюю в Італії. Виїхала сюди на роботу, бо в Римі багато платять. За освітою я медик, тому швидко знайшла вакансію доглядальниці в одної сеньйори. Пані Альберта дуже хороша та привітна жіночка, до мене добре ставиться. Бо не раз чула від подруг-заробітчанок, що їх сеньйори за Попелюшок тримають та всіляко нарікають на важку роботу.
Крім догляду за пані Альбертою, я ще прибираю у будиночку, їжджу за продуктами, готую їсти. Ну така нянька та хатня робітниця на одній посаді. Пощастило, що пані не бере з мене гроші за прожиття та комунальні послуги.
Моя донька зараз закінчує магістратуру, навчається у Львові. Окрім навчання ще має роботу, працює онлайн на якусь американську компанію. Коли Ліда була на 3 курсі, то я привезла з Італії гроші та купила їй невеличку квартиру-студію в новобудові. Ще й вистачило потім на ремонт. Ну що моя дитина буде жити в гуртожитку з тими тарганами? А так має хоча б свій дах над головою. Вона дуже розумна та самостійна дівчина, не пропаде на цьому світі.
Тим паче, я була тільки за, аби Ліда залишалася жити у Львові. То ж велике місто, багато людей, є можливість знайти гарну роботу з високою зарплатнею. Бо що їй робити у нашому маленькому містечку?
Однак, Ліда час від часу приїздила до Стрия, аби перевірити, чи все добре з квартирою. Здавати в оренду я не дуже хотіла. Ну аби там якісь чужі люди господарювали? Борони Боже ще на аферистів натрапити!
Але коли почалася війна, то до мене зателефонувала двоюрідна сестра Марія:
– У нас тут ракети літають, вже у будинки гатять. Благаю, якщо маєш якісь контакти людей з квартирами, то зателефонуй та запитайся, чи можна заселитися.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Марія тоді мешкала у Харкові з дітками. Я не могла родичку залишити в біді, тому пустила її на свою квартиру у Стрию безкоштовно. Навіть з березня по липень замість них оплачувала комуналку та висилала продукти з Італії.
Час від часу донька приїздила у гості, провідувала родичку. І заодно перевіряла, чи стан квартири нормальний.
Однак, останні місяці Ліда була зайнята навчанням, ще й роботи багато додалося. Я телефонувала ввечері, вже коли йшла спати. Марія сама часто не брала слухавку або ж казала, що потім передзвонить. Але навіть смс-ки від неї не дочекалася.
На свята приїхала в Україну, жила весь час у доньки. Ліда проводила мені екскурсії містом, показувала Львів. Навіть відвела в оперний театр на святковий концерт. Тільки мене одне непокоїло – Марія не підіймала слухавку, скидала дзвінки. І від Ліди так само.
Перед від’їздом до Італії вирішила поїхати в Стрий, зустрітися з подругами. Заодно якраз перевію, як там справи в Марії.
Підіймаюся до квартири, стукаю… А мені відчиняє якась незнайома дівчина:
– Ви хто?
– А ви хто? І що ви тут робите?
– Я живу.
– Тут має жити Марія.
– А, вона? Так пані Марія мені цю квартиру в оренду здає.
– І довго ви тут мешкаєте?
– Та ще з червня тут точно живу.
Мені так стало погано, що попросила склянку води. І дівчина розповіла, що Марія давним-давно повернулася з дітьми до Харкова.
І тільки коли та орендарка зателефонувала зі свого телефону, то Марія взяла слухавку:
– Ой, а я забула тобі сказати. Ну ми вирішили додому повернутися. Тут вже нема тих обстрілів, все тихо, спокійно.
– А квартира? На кого ти її залишила?
– Ну ти і так не плануєш додому повертатися, там маєш роботу. І донька живе окремо. А я тут отримую 8 тисяч. То вирішила. що поки ти ще в Італії, я ту квартиру здам в оренду. Ми ж одна родина, повинні допомагати
Мене вразило нахабство сестри, почала лаятися італійською на неї так, що сама аж задихалася. Марія намагалася себе виправдати, але я її геть не слухала. Ну де її совість?! Отак нахабно скористалася моєю добротою і гроші загрібала собі!
На щастя, та молода дівчина виявилася нормальною. Домовилися, що тепер гроші вона відсилатиме за оренду Ліді на картку. Я ще й заплатила майстрові, аби змінили замки та зробили нові ключі, аби Марія точно у квартиру не потрапила. І попередила, що в разі приїзду родички та скандалу хай та дівчина викликала поліцію.
Ох, ну пощастило мені з сестрою, такого і ворогу не побажаєш. І як після цього робити добро іншим людям, поясніть?! Як довіряти далі?!
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!