Моя донька образилась на свого хлопця, бо той не зробив їй пропозицію. Я теж такого вчинку Юри не розумію, сам же у нас дозволу на це питав.
Ми з чоловіком разом ще зі школи. По закінченню навчання в університеті побрались. За два роки к нас народилась донечка. Єдина дитина. Ми дуже раділи її появі то, можливо, трохи залюбили.
Наша Віра для мене найкраща донька. Вона гарненька та розумна. Добре закінчила школу та навчається на бюджеті на факультеті журналістики.
Під час навчання донька зустріла Юру. Він старший за неї на 3 роки. Хороший хлопчина, тільки з неповної сім’ї. Тата свого він і не знав, а мама поїхала на заробітки, коли йому було 10. Шкода мені було хлопця, що ріс без батьків. Виховувала Юру бабуся.
– Я хочу тепер свою велику дружню сім’ю, бо сам такого не мав – сказав якось Юра.
Згодом Юра попросив у мого чоловіка, а тоді й у мене дозволу на одруження з Вірою. Ми дали свою згоду. Було дуже приємно, що він і нас запитав.
Пропозицію Юра планував зробити у Карпатах, куди вони збирались на відпочинок. Як діти поїхали, я не могла знайти собі місця від цікавості. Хотіла швидше дізнатись як це відбувалось, побачити обручку.
Коли діти повернулись, я відразу до дочки:
– Ну, показуй. Розкажи мені все деталях, як це було.
– Що покажи? Сувеніри? Про відпочинок зараз розповім – сказала Віра.
Я бачила, що дочка без настрою і обручки на пальці немає. Виявляється, вони посварились ще по дорозі в Карпати і весь час, що були там теж сварились. Мабуть, через те Юра й передумав.
Я ж не розумію чому так сталося, бо діти жодного разу за 2 роки, що зустрічались не посварились. Тепер Віра ображається, що Юра не зробив обіцяну пропозицію.
Не знаю, що і робити. Не хочу, щоб донька втратила, можливо, свою долю, але й втручатись, щоб зробити гірше зробити теж не хочу. Вони гарна пара.
Порадьте, як зробити так, щоб все вийшло на краще?