Так сталося, що мама мене досить пізно народила, їй було вже 40 років. Але не дивлячись на такий вік, я їй дуже вдячна за щасливе дитинство та чудове майбутнє. Вона дала мені все-все найкраще, що є на цьому світі.
Зараз мені 25, одружена, вдруге вагітна. Мій Олексій дуже працьовитий чоловік, турботливий. Після весілля ми жили на орендованій квартирі, платили нормальні гроші. Нам вистачало відкласти на якісь розваги, купити одяг, поїхати на відпочинок.
Тільки от коли народилася доня Софійка, то трохи стало важко. Адже у родині працював Олексій, і майже вся його зарплата йшла тільки на оренду, продукти та підгузки. Бували моменти, коли ми затримували гроші за оренду.
Сподівалася, що з часом вийде вирішити цю проблему. Он донечка вже підросла, я віддала її у садочок. Однак, потім дізналася, що вагітна другою дитиною. А це знову купувати підгузки, одяг, іграшки.
І тоді свекруха, Мирослава Григорівна, запропонувала одну ідею:
– А ви до мене в Солонку переїжджайте. Що на тих чужих квартирах жити?
Я щиро зраділа, аж сльозу пустила. Свекруха нас врятувала від бідності.
Але тепер, через місяці, я розумію, що це був її хитрий та підлий план.
Так сталося, що 3 місяці тому моя мама перенесла інфаркт. Зараз вона не може сама ходити в туалет, готувати їсти чи спуститися в аптеку. Я деяку половину заощаджень віддаю їй на ліки. Добре, що сусідка 1 поверху, пані Нюра, зранку заходить до мами, а я приїжджаю ввечері. Однак, мені з Солонки їхати аж на Рясне-2 дуже і дуже довго, треба пересідати на 2 автобуси.
Поки у мене нема такого живота великого. маю сили та час приїхати ввечері до мами. Поприбираю, їсти приготую, виведу на прогулянку або ж просто посидимо на балконі. Ще завантажую їй на ноутбук серіали чи фільми, аби вдень сумно не було. Але я бачу, як їй погано. Не через вік чи інсульт, а через самотність.
Я не вперше думала про те, аби забрати маму в Солонку. Хай собі на природі відпочиває, дихає свіжим повітрячком, я під боком є. Щось трапилося – то ліки принесла, допомогла, швидку про всяк випадок викликала.
– Яке забрати? У мене тут не пансіонат для літніх родичів і не 5 зірковий готель.
– Але це на певний час..
– От всі так кажуть “на певний час”. А потім поводяться так, наче тут прописані!
Словом, мені не вийшло переконати свекруху. Хоча це її дім і вона сама встановлює правила. Але могла піти мені на зустріч заради хворої мами.
І 2 дні тому я поїхала до мами з Софійкою. Доня намалювала їй гарний малюнок, показала свої іграшки. Я купила продукти, набрала 2 пакети в АТБ. Швидко приготувала супчик, салатик, кашку. Але під вечір Софія захотіла спати, тому ми швидко поїхали додому.
Заходжу до хати, тихенько роззуваюся. І раптом чую, як на кухні пані Мирослава та Олексій розмовляють:
“І що, коли ту стару шкапу будемо відспівувати?”
“Мамо, ну ти легше з такими жартиками”
“Сину, та вона он вже на ладан дихає. А квартира то хороша. Я вже он вчора їхала в Епіцентр, вибирала меблі”
“А що рієлтори кажуть? За скільки вийте продати ту двушку?”
“Та не дуже дорого, але щось накрутимо.Ну я її у свою хату пустила, хай тепер мені віддячить”
Моя мама ще в могилу не лягає, а свекруха та Олексій знають, на що витратити гроші. Хочуть продати мамину двушку і все собі забрати.
Я з ними привіталася, свекруха одразу змінила тему. Почала підлещуватися, розпитувала, як мами самопочуття. Така дволика жінка, що я її просто хотіла по стінці розмазати.
Тепер не можу тут спокійно жити після почутого. Але не знаю, куди мені дітися.
Я без роботи, вагітна другою дитиною. У мами дві кімнати, але за нею треба доглядати, вона ж хвора. Гроші нам просто так ніхто не даси, треба шукати роботу. Але я дуже сумніваюся, що з двома маленькими дітками мені вдасть знайти якийсь підробіток.
Що Ви можете порадити нашій читачці? Як їй вирішити таку проблему?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!