Я вчителька математики, зараз у відпустці. Я вже бабуся, маю дочку Олю і онучку Злату, якій 4 роки. Поки були літні канікули, то думала якось відпочити, поїхати в село, подруга на дачу кликала. Але моя донька зіпсувала всі плани. Вона взагалі не розуміє, що я теж хочу відпочити.
– Мамо, ми йдемо до друзів на шашлики!
– То й дитину беріть з собою, їй корисне свіже повітря.
– Та ми вже хочемо трохи відпочити, ти ж бабуся!
А через тиждень:
– Мамо, ми б у гори з’їздили на декілька днів.
– А в чому проблема?
– Злату залишаємо з тобою. Ми брали її минулого року, а вона захворіла і наш відпочинок накрився!
Я ще хотіла взяти кілька учнів на репетиторство. Але донька постійно приводила Злату, навіть, коли у мене було заняття. Я просила її:
– Доню, не приводь Злату, коли я займаюсь з іншими дітьми!
– Ну ти ж бабуся! Це твій обов’язок!
– А як я маю дітям пояснити, що до мене мала дитина постійно з запитаннями лізе і книжки дере. А батькам, які кажуть: ми за що платимо гроші? Чому у вас вдома такий безлад?
Так і нічого не вийшло з мого репетиторства, бо вдома весь час була онука.
В серпні розпочала робити закрутки, от і сюрприз! На кухні 5 кілограмів помідорів, а хаті – маленька дитина. Бо знову Оля Злату привела.
Під кінець літа зрозуміла, що дочка із зятем так і будуть мене смикати, тож вирішила – поїду хоча б на дачу. Але й тут Оля поспішила з вимогою:
– Візьми з собою й Злату! А що? Дитині корисний відпочинок на природі, будеш її водити на річку, доглядатимете за квіти.
Я погодилась і пошкодувала! Цілими днями мені не було спокою. Річку дитина любила, але це ще та історія: лиш відведу, а вона – додому проситься, а з дому – на річку, і так без перестанку. Квіти на клумбі мені всі потоптала. І морозива щодня просила, а як відмовлю, вона в істерику. Словом, натерпілась я тоді, і Оля не телефонувала, щоб спитати, як справи, хоч це її дитина! Хоч би зять привіз продуктів, та де! Довелося зі Златою ходити у магазин, бо саму не лишу вдома, ще щось утне!
Нещодавно подзвонила подрузі. Вони з чоловіком у Буковель їздили, вона задоволена! До роботи повертатись не хоче. Та хіба я не розумію?
– Просто треба розділяти роботу й сім’ю, – говорить вона. – Тоді і з’явиться більше часу на себе!
Швидше б уже до школи, дістали ці постійні турботи! Цього літа зовсім не відпочила. А як ви провели свою відпустку?
Вибачте. Даних поки немає.