Я завжди тішилась, що маю власну квартиру. Вважала, що це дасть мені свободу і впевненість. А потім вийшла заміж за Миколу. Він здавався найщирішою людиною, яку я знала.
Після весілля ми оселилися в моїй квартирі. І поповнення не забарилося. А чого чекати, як житло є і робота нормальна.
Минуло кілька років і чоловік почав мене вмовляти:
– Візьмімо кредит на нормальну автівку, буде легше з дитиною, та й взагалі.
Ця ідея мені сподобалась. Лишень аби отримати гроші на машину, треба було заставити квартиру. А тоді мені порадили зробити чоловіка співвласником житла, аби, якщо раптом щось піде не так – ми не втратили помешкання.
Все вдалося, автівку ми виплатили за кілька років. І були дуже задоволені. Я навіть не очікувала, що поява солідного транспорту може так вплинути на мого Миколу. Він тішився, наче мала дитина. З такою гордістю сідав за кермо.
Наша донька зростала досить швидко. Заклопотана я не помічала, що чоловік дедалі частіше не приходить на вечерю. А тоді знайшла в автівці жіночу волосину. Однозначно, не мою.
Коли на вечір Микола заснув, я полізла в його телефон. І знайшла там листування з його коханкою. Я не могла чекати до ранку, розбудила чоловіка:
– Я все знаю. Як ти міг?
– Що ти маєш на увазі?
– Я знайшла твоє листування! Годі брехати!
– Яке ти маєш право лізти в мій телефон?
Вмить він оскаженів. Почав кричати й все кидати. Це було жахливо, я налякалась. О третій годині ночі зібрала донечку і втекла з дому. Мене прихистила подруга. Я сподівалась, що до ранку Микола самий піде. Та він лише заявив:
– Я маю усі права на половину цієї квартири. Як не хочеш жити зі мною – забирайся.
Це була наче зовсім інша людина. Та повертатися до нього я не збиралась.
Згодом я подала до суду. Та виявилось, що колишній і справді може претендувати на моє житло. Він всього-на-всього мав виплатити мені половину вартості квартири й автівки. Та цих грошей, звичайно, не мав. Врешті я отримала від нього всього 15 тисяч доларів. Ще 10 він мені заборгував.
Та я вирішила змінити власне життя. Коли почалась війна я поїхала з донькою світ за очі. Ми оселились у Швеції. А тоді мені зателефонувала кума і розповіла, що колишній вже привів в мою квартиру нову коханку. І живе з нею там у щасті й злагоді. Через це я засмутилась навіть більше, ніж через зраду. Не розумію, як так можна? Микола зовсім не цікавиться донечкою. І те, що забрав у мене житло – не справедливо.
Як гадаєте, я ще можу щось зробити? Чи варто змиритися і жити далі?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!