Мене звати Богдана Степанівна. Мені 65 і я живу у чудовому місті Івано-Франківськ. Пощастило, що тут народилися та виросли мої діти і після весілля що старший син, що молодша донька, нікуди не переїздили та між нами не було відстані.
Часто приводять онуків у гості, я з ними граюся. І досить часто вони називають мене ніжно “бабуля” чи “бабуська”. Це дуже приємно, таке тепло від тих слів по всьому тілі. Ну от мене напевно тільки бабусі зрозуміють.
Але от я не соромлюся свого віку. Ну для когось 65 то вже все, треба в домовину лягати. А для мене наче другий розквіт сил. Я почала займатися спортивною ходьбою, ввечері та зранку займаюся спортом. І ще інколи вишиваю рушники чи сорочки.
Однак, слово “баба” для мене то якась ознака неповаги. Наче от ви плюєте людині в обличчя, коли так звертаєтеся.
І от нещодавно зі мною сталася одразу дуже прикра ситуація. Пішла ввечері в магазин, купити деякі продукти. Але, звісно, я набрала повні пакети солодощів для онуків.
Черга рухалася досить повільно, адже всіх обслуговувала одна касирка. От я вже підходжу, викладаю товар на стрічку, готую гроші. Раптом ту касирку хтось покликав з колег на перезмінку, а вона видає “Зараз бабу розрахую і піду”. Мене це так обурило, що вирішила зробити зауваження:
– Перепрошую, але вам не слід було так до мене звертатися.
– Що?
– Ну ви назвали мене бабою. Це дуже невиховано.
– Як це? Ну ви вже не молода дівка, а баба.
– Можна сказати “жіночка” чи “клієнт”. А “баба” звучить дуже образливо та не культурно.
Вже деякі покупці почали обурюватися, мовляв, через дурницю затримую чергу.
– От, бачите, інші через вас не встигають. І ми не школі, аби вчити один одного, як говорити.
Я принципово розвернулася, залишила всі продукти на касі та пішла геть. Не було ні сил, ні витримки терпіти таку хамську поведінку продавчині.
Настрій остаточно було зіпсовано. Я навіть не стала дивитися улюблений серіал ввечері.
От чому зараз люди (а особливо молодь) стали так зневажати старше покоління? Ну зараз я їх почну називати образливими словами нависне, аби поглумитися.
Чому не можна звертатися “пані”, “шановна”, “жіночко”? Це ж приємніше звучить, ніж баба!
Просто з цим словом у всіх дуже погані асоціації. Наче то якась Баба-Яга, постійно свариться, кричить та вічно невдоволена. А я ж не така людина взагалі!
Як ще пояснити молоді, що такі слова дуже ображають нашу гідність? І що це не дуже культурно з їх боку!
На Вашу думку, читачка перебільшує проблему чи ні? А які звертання ображають Вас?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!