Зазвичай розлучені жінки з дітьми на руках думають, що вони вже точно нікому не потрібні і вдруге заводити серйозні стосунки вже нема сенсу. Не втрачайте віру, от зовсім інше доводить історія моєї матусі, яка вдруге одружилася в 47, а ще й мала при цьому чотирьох дітей.
Одружилася вона надто пізно, після тридцяти, а от мене народила аж в 34 роки. З батьком стосунки не складалися, постійні конфлікти, особливо після мого народження, йому не подобалося брати участь в побутових проблемах… Матір старалася його не обтяжувати, щоб зберегти шлюб, але через шість років вона народила трійню. Пологи були складними, адже їй тоді вже було за сорок, однак вона сильна й все пережила. У мене з’явилося ще три братики, логічно, що матір наодинці нічого не встигала і вже почала просити допомогу у батька. Такого він не очікував, звик жити у своє задоволення.
Одного дня він запропонував зібрати трішки коштів, продати нашу двокімнатну квартиру й придбати трикімнатну, щоб ми не тіснилися. Матір була в захваті від такої пропозиції, підписала дозвіл на продаж, а батько взяв всі кошти й просто зникнув з нашого життя. Спершу вона була дуже розбита, а потім взяла себе в руки. Ми переїхали в однокімнатну квартиру, що матусі залишила бабуся. Житло потребувало ремонту, а ще нам було дуже тісто в п’ятьох. Згодом хлопці пішли в садок, і тоді стало дійсно легше. А ще всі думали, що матір – це бабуся трійнят, і не дивно, вона була дуже втомлена і просто не мала часу, щоб доглядати за собою.
З того часу батька я так і не бачила, він просто зник, не допомагав і не цікавився нами. Моя матір вже втратила віру в чоловіків, думала, що ніколи не одружиться. Однак доля має свої плани. Якось вона пішла гуляти з братами в парк, я вирушила з нею – допомогти доглянути. Ми сиділи разом на лавочці, як раптом підійшов чоловік, що проходив повз:
– Доброго дня. Не міг пройти повз такої красивої жінки, от тільки чому сумні?
– Пане, що ви від мене хочете?
– Я б дуже хотів з вами познайомитися, якщо ви не проти. Або, може, ви заміжня?
– Ні. Я не заміжня, але виховую чотирьох дітей, з трьома можете познайомитися – он в пісочниці.
Матір різко встала й пішла до синів. Потім вони часто бачилися в парку протягом чотирьох місяців, почали зустрічатися й одружилися. Ми всі переїхали в його простору квартиру. Заробляв він не багато, але разом з матір’ю вони виховали нас і разом вже 12 років.
Він мою маму просто на руках носить …
Ми називаємо його татом, адже він щовечора читав нам казки, допомагав матері, чим міг, за що ми йому дуже вдячні.
Ось таке може трапитися навіть в 47! Чи вірите Ви в таке жіноче щастя?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!