Одного дня тебе просто не стане…
Можливо – це прозвучало жорстоко, але на жаль, так і є. За лічені секунди ти покинеш своїх близьких та рідних, речі, якими дорожив, любив, опікувався, і підеш дорогою, якою ніколи назад не повертаються.
Не всі помітять те, що тебе більше немає. Того дня сонце як і завжди, зійде над твоїм містом, люди поринувши у свої думки та переживання, будуть спішити на роботу, а квіти будуть розцвітати та пахнути.
Плакатимуть лише люди, які були поруч з тобою. Вони будуть з сумом проводжати тебе у вічну дорогу, аж поки твоє тіло не поселиться в землі. Це буде місце твого спочину. Тоді, тобі вже точно буде все одно.
А поки ти здоровий та живий, подумай про ці слова, коли будеш запізнюватися на автобус. Коли будеш лаятися та гніватися, що загубив гроші чи ключі. Коли стоїш у довгій черзі в супермаркеті, або коли не встиг перебігти дорогу на зелене світло і мусиш прочекати ще цілих 3 хвилини! Коли захочеш накричати на свою дитину, яка принесла не дуже позитивну оцінку зі школи. Коли ти будеш бігти під дощем, а в думках проклинати небо, бо забув парасолю.
Кожна людина знайде багато моментів, коли вона буде на межі зриву. Але це все такі дрібниці, на які не потрібно витрачати свої нерви та переживання!
Полюбіть це життя! Дихайте на повні груди, обіймайте та цілуйте рідних, приділяйте їм свій час. Поки ви живі та здорові – радійте, усміхайтеся, і ніколи не нарікайте на своє життя! Воно у вас лише одне та дуже цінне! Насолоджуйтеся кожною миттю. Адже вам справді пощастило – ви ходите своїми власними ногами по цій неймовірній землі!
А ви погоджуєтеся з написаним?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!