У моїй родині сталося так, що мамі довелося самостійно дбати про моє виховання. Тато зрадив їй, тому вони розлучилися. Виплачувати аліменти він не хотів. Від батька ми отримували лише невелику суму грошей, якої було недостатньо для прожиття. Через це мама дуже багато працювала, чим підірвала своє здоров’я і рано відправилася на той світ. Після такого досвіду я одразу вирішила для себе, що не наступлю на ті ж граблі.
З Павлом ми познайомилися на роботі, на яку я прийшла одразу після закінчення університету. Спочатку він був моїм начальником, але після підвищення чоловік переїхав в інший офіс. Власне тоді й почалися наші відносини.
Між нами було 8 років різниці, але це ніяк не впливало на мою симпатію до Павла. Мене приваблював його гострий розум, весела натура та врода. Саме тому я лише зраділа, коли він проявив ініціативу і почав до мене залицятися.
Спочатку все було дуже романтично: подарунки, ресторани, компліменти. Ми навіть декілька разів разом відпочивали закордоном. Буквально через пів року Павло освідчився мені, а я не змогла відмовити.
На крилах щастя я почала облаштовувати нашу трикімнатну квартиру, яку ми купили разом. Я внесла меншу частину грошей, але все ж. Паралельно ми планували наше спільне майбутнє і народження дітей.
Буквально через рік я завагітніла. На щастя, у мене не було жодних ускладнень чи токсикозу. Однак з появою малюка в животі я почала значно більше їсти. Стрімко моя вага збільшилася на 15 кілограмів.
Звісно, що моя фігура змінилася в гіршу сторону. Я помітила, що чоловік також почав проявляти до мене менше інтересу. Проте мене це не дуже хвилювало, адже я дала собі обіцянку, що за будь-яку ціну після пологів приведу себе в порядок.
Перед декретною відпусткою мені все важче давалася робота. Одного дня я почувалася настільки втомленою, що вирішила піти додому раніше. На мій подив, у квартирі я побачила речі чоловіка, який мав би бути в офісі. Ще більше я здивувалася, коли знайшла й чужий жіночий одяг.
Однак я одразу згадала своє дитинство й мамину долю. Вони з татом розлучилися, і вона все тягнула на своїх плечах. Їй так і не вдалося знайти жіноче щастя, бо життя обірвалося занадто рано. Мені не хотілося йти тією ж дорогою, тому я вирішила вдати, ніби нічого не помітила.
Ще з коридору я гукнула чоловіка і сказала, що погано почуваюся. Попросила його розігріти їсти, а сама одразу пішла у ванну, де провела цілу годину. Спочатку я плакала, а потім намагалася приховати сліди від сліз.
Коли я вийшла, то в кухні на мене чекав накритий стіл. Жіночих речей вже не було. Павло розумів, що я все бачила, але на цю тему ми ніколи не говорили.
Однак після цього поведінка чоловіка змінилася. Він почав приділяти мені більше уваги, а після народження доньки перебрав на себе значну частину батьківських обов’язків. У мене був час, щоб відпочити чи піти в салон краси. Мабуть, те випробування змогло зміцнити наші взаємини.
Не знаю, як ви відреагуєте на мій вчинок, але я не шкодую, що все так склалося.
А як би ви відреагували на подібну ситуацію, якби були на місці жінки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!