Я виховала чудову доньку, адже вона красива та чуйна дівчина. Її батько покинув мене, коли її було всього чотири роки і з того часу взагалі нічим не допомагав. То ж мені прийшлося важко. На останньому курсі університету донька мені розповіла, що у неї є хлопець. Останні місяці вона просто сяяла від щастя, тож я підозрювала це.
Вирішила я познайомитися зі Стасом на Новий рік. Прийшов до нас з букетом та тортом, мені він одразу сподобався, симпатичний, щирий. Я бачила, як дивляться вони один на одного, тому розуміла, що це дійсно кохання. Згодом Стас переїхав жити до нас.
Вони хотіли орендувати квартиру, але я сказала, що немає сенсу, адже залишаюся сама в трикімнатній квартирі. Я не дуже хотіла, щоб моя донька починала жити з хлопцем, але перечити я не могла. Катя була така щаслива, що не змогла тверезо оцінити ситуацію і вже точно не думала, чи готовий Стас до спільного життя.
От Катя закінчила університет вже на п’ятому місяці вагітності. На роботу влаштуватися не встигла, а Стас пробував щось заробляти, але йому дуже не виходило. Правда, коли він хоча б якісь гроші почав приносити, мені стало спокійніше. Я вже підготувала кімнату для малюка, купила всі речі в пологовий. І от настав цей день.
Під час пологів Стас просто розгубився і проявив свій слабкий характер, він не зміг викликати швидку, обіцяв, що буде присутній під час пологів, але в останній момент відмовився. Повинна була іти я.
За декілька годин народилася онука Аріна. Спершу все було добре, Забирали ми Аріну з Катею додому веселі й щасливі.
Спочатку все було нормально, як мені здавалося. Я ходила в нічні зміни, щоб доньці допомагати, також зять ходив на роботу. Я – молоденька бабуся, дуже щаслива, однак донька все частіше ходила в сльозах. Я не пхала носа в їхні стосунки, думала, що ще просто молоді.
Згодом я захворіла і взяла тиждень лікарняних. Перебувала вдома і побачила, який Стас насправді. Стас зі скромного хлопчика перетворився на справжнього чоловіка без гальм. Доньці він ні в чому не допомагав, лише її у всьому повчав. То донька не так приготувала, то погано попрасувала сорочку, то ще щось. Мене це дуже злило. Згодом він зачастив зі своїми нічними змінами і я запідозрила щось неладне.
Коли ж нічні зміни почастішали до непристойності, Катюша прибігла до мене в кімнату вся в сльозах і нарешті відверто зі мною поговорила. Виявилося, що стосунки у них погіршилися вже після пологів. Катя трішки набрала зайвої ваги і Стас в цьому їй постійно дорікав. Катя робила все, щоб зберегти шлюб, схудла, робила макіяж, однак цього вистачило ненадовго.
Згодом Катя завагітніла вдруге, адже думала, що так зможе втримати біля себе чоловіка. Пологи цього разу пройшли значно складніше, моя донька ще тижні лежала на стаціонарі. На світ народився хлопчик, а Стас навіть не виходив на зв’язок. На руки Максимка перша взяла я. Це велике щастя. Так ось сумні очі моєї дочки не дають мені спокою …
От що мені далі робити? Як допомогти доньці?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!