– Марино Василівно? Це вас турбують з клініки, ви декілька днів тому здавали аналізи.
– Так, вже є результати?
– Так. На жаль, у вас є злоякісна пухлина, яка не підлягає видаленню. Вам залишилися лічені місяці..
Далі Марина вже нічого не чула. У голові звучала фраза “лічені місяці”. Дівчина сподівалася, що це все через втому на роботу. Ну максимум, що їй треба – випити вітаміни, відпочити, поїхати у гори чи на море. А тут така шокуюча новина.
Тому вона вирішила кардинально змінити своє життя. Скільки їй ще залишилося? Годі вже терпіти насмішки та докори чоловіка, який її геть не цінує. Не треба більше вислуховувати скандали свекрухи, яка Марина погана господиня та жінка, і як її синочку не пощастило.
– О, прийшла нарешті. Щось буде на вечерю? Бо я такий голодний.
– Але ти був сьогодні вдома, нічого не приготував собі?
– Ні, я ж тебе чекав.
Марина сумно видихнула.
– Ну що, ти йдеш на кухню?
– Так, я йду. Але від тебе.
– Тобто?
– В прямому. Завтра напишу заяву на розлучення, квартиру поділимо навпіл. Хоча… Це ж моя квартира, тому провалюй геть. У тебе є година.
Тоді марина спокійно видихнула. З горе-колишнім зникли також всі корисливі та підлі люди, яких вона вважала “друзями”. Максимум, з ким вона спілкувалася – то це сусіда, бабуся Галя. Вона час від часу навідувалася у гості до старенької, допомагала їй піднести пакети до квартири, проводила через дорогу.
А ще почала писати вірші. Звісно, на роль видатного письменника не претендувала, однак, любила взяти зошита і запитати свої думки. З них могли навіть вийти гарні пісні.
Потім дівчина вирішила здійснити свою мрію – поїхати в гори. Вона за 25 років там ще ні разу не була. Зібрала валізу, знайшла будиночок, поруч якраз річка, лісочок.
І одного вечора познайомилася з Павлом, жив у сусідньому номері. Він виявився розумним біологом, розповідав багато цікавого про флору та фауну Закарпаття. Марині подобалося проводити з Павлом час.
Того ранку її розбудив телефонний дзвінок з лікарні
– Вітаю, Марино?
– Так.
– Сталася прикра помилка. Молодий стажист переплутав ваші аналізи з іншим пацієнтом. Вибачте ще раз, що так потурбували тоді. У вас просто низький рівень..
Марина кинула слухавку, почала стрибати на дивані та радісно пищати “це помилка, ура!”. Того ж вечора зізналася у своїх почуттях до Павла. Адже розуміла, що це той чоловік, з яким вона хоче провести все своє життя. А його в неї ого-го як багато залишилося! Встигне насолодитися кожним моментом..
А вам сподобалася така історія?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!