Вже місяць я розділяю хатні обов’язки з чоловіком. Ні, ви не думайте нічого доброго, що Юра такий турботливий.
Я готую тільки для себе та донечки. І так, аби на потім нічого не залишилося. Порівну собі та Світланці, доїдаємо борщик чи макарони і одразу мию тільки свою тарілку. Одяг перу окремо, навіть виділила дні. Прибираю суто в спальні та дитячій кімнаті, там витираю пилюку, мию вікна.
А от Юра купує готові стави в супермаркетах. Переважно це якісь салати з відділу кулінарії та заморожені пельмені. Навіть під час обідньої перерви йде в столову з колегами їсти. Декілька сорочок вже спалив, коли сам їх прасував. Одна навіть з білої перетворилася в рожево-дівчачу, що він кинув у пральну машинку ще червоні шкарпетки.
Повірте, цього всього “поділу” могло не бути. Ми б далі жили спокійно, як нормальна родина. Але одне зауваження Юри зіпсувало стосунки.
Отож, минулого місяця у донечки було свято, день народження. Я запросила батьків, свекруху, зовицю та кумів. Хотіли спершу суто в родинному колі відсвяткувати вдома, а потім поїхати в кафе до друзів.
Я 2 дні поспіль бігала на кухні, як прокажена. Зробила сама тортик для доні, спекла кекси, запекла курочку, нарізала салатики, гарно виклала сири та ковбаску на тарілки. Навіть купила нові келихи та скатертину для застілля.
Ну і прикрашала кімнату також я. Надула 10 кульок, їх гарно повісила на двері та до столу. Робила з кольорового паперу святові шапочки та вирізала букви “вітаю”.
А знаєте що робив Юра? Нічого. Допоміг хіба в сусідів перенести більший стіл та крісла, аби всі гості помістилися. Добре, що зранку приїхала мама з села та привезла голубці.
Ну і вже зібралися гості, за столом була свекруха, зовиця з чоловіком, моя мама тато кума та кум. Я ще несла з кухні келихи і вино. Випадково перечепилася за килим та один келих розбився.
– Ой, доню, ти не забилася? Зараз я все приберу, дивися, аби Світланка на гострі скельця не стала.
– Тю, та ви що, не знали, що у вашої доні руки з одного місця ростуть? Я ще дивуюся, як наша квартира ціла залишилася.
Мама допомогла мені прибрати уламки келиха. А свекруха та зовиця так косо дивилися на мене, наче от дійсно виглядала як людна, в якої руки з п’ятої точки ростуть.
І відтоді я з Юрою не розмовляю. От дається, що простий жарт, але він мене образив аж до сліз, ввечері дуже плакала.
– Замість того, щоб допомогти, ти почав насміхатися. Ще й при гостях!
– А що тут такого? Нащо я тобі мав допомагати на кухні? То ж бабська справа.
Ну і місяць ми вже не спимо разом. Я принципово не готую йому їсти, не прибираю, не прасую речі. Думає, Юра усвідомив свою помилку?
Ні! Він навпаки, пожалівся своїй мамі. І тепер свекруха постійно мені дорікає, яка я погана жінка, що не доглядаю за чоловіком:
-Ти що, принцеса страшна? Корона впаде. якщо Юрі їсти зробив?
– Постривайте, а ви хіба забули, що про мене казав ваш син? Ну то я вам нагадаю – у мене руки з одного місця. То хай сам собі їсти робить.
Мій чоловік взагалі не вважає себе винним у цій ситуації. Каже, що я не маю почуття гумору, бо він тоді просто пожартував.
От як мені ще пояснити, що поведінка чоловіка не нормальна? Що він мене тоді принизив та осоромив на всю родину.
Що Ви можете порадити нашій юній читачці? Як їй перевиховати чоловіка?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!