– Ох і важко, суп вони не хочуть, картоплю також ні. Лише сосиски, йогурти, а я не маю грошей, – розповіла свекруха, яка залишилася з онуками на ціле літо

Згадайте, яке раніше дитинство було щасливим: приходили зі школи й одразу бігли на вулицю. Влітку батьки відправляли нас до бабусі в село, загалом ми не були для них тягарем, якось самостійно росли. А от зараз з дітьми все по-іншому. Та й на дворі просто так не залишиш – стільки автівок, від незнайомців не знати, що чекати. Ми з чоловіком двоє працюємо, відпустку не беремо вже протягом трьох років, оскільки хочемо пошвидше сплатити кредит за житло. Дуже вдячна свекрусі за те, що допомагає нам з дітьми-школярами.

Моя мама теж би була не проти з дітьми сидіти, проживає вона також в столиці, однак  останнім часом дуже хворіє, каже, що не може займатися з дітьми 8-ми та 11-ти років. Влітку я і сина, і доньку відправляю до свекрухи в село. Перед цим я закуповую багато продуктів, дітям даю все необхідне, щоб бабуся на них ще не витрачала свою скромну пенсію. Вона у нас має свій город, овочі домашні, однак діти хочуть шоколад, соки, тому ласощі ми привозимо з собою. Також щотижня ще переводимо їй гроші на картку, щоб мала на кишенькові витрати дітей.

В мого Вадима ще є старший брат. Він одружився чотири роки тому з жінкою, яка вже мала сина від попереднього шлюбу. Згодом народився у них вже спільний син – зараз йому три роки, а старшому – 10. Минулого літа брат з дружиною Ангелою їхали на два тижні у відпустку, а дітей вперше відправили в село до бабусі. Потім повернулися, забрали молодшого, а старшого залишили з нашими дітьми до кінця літа. 

Цього літа Ангела також почала скаржитися:

– Старший син не хоче все літо в місті бути, та й молодший пішов в садок, і майже щомісяця хворіє. Їм би в село, відновити своє здоров’я.

Бабуся любить онуків, хоч старший і не рідний, тому не змогла відмовити. Мені така ситуація взагалі не подобається, тільки подумайте, як їй важко одній з чотирма дітьми. І все було б не так погано, але минулого року ні Ангела, ні її чоловік не дали бабусі ні копійки. Хіба ж вони не усвідомлюють, що діти не лише огірок та макарони хочуть їсти? 

– Та все добре, мені пенсії не шкода, – відповідала мама,  – вони просто не подумали. 

Та зрозуміло, що минулого літа все було добре і пенсії їй вистачило, ми ж продукти купили, гроші перераховували. І що ви думаєте? В перших числах червня цього літа привезла Ангела своїх дітей з валізами, й не спитала в свекрухи, чи має вона кошти їх утримувати, чи ні. Вони не бідують, кредиту не мають, але чому я своїм коштом маю ще утримувати їх дітей? Та і мама каже, “вони не подумали”. Та як тут можна не подумати, це ж їхні діти, і вони самі знають, скільки коштів потрібно. Я своїх дітей цього року привезла пізніше, також зі солодощами, фруктами.  А мама розповідає з порога: 

– Ох і важко, суп вони не хочуть, картоплю також ні. Лише сосиски, йогурти, а я не маю грошей. 

Мене це дуже обурило, і я в цей же вечір зателефонувала до дружини брата свого чоловіка:

– Ангело, це вже нахабство? Де ваша совість? Залишила дітей напризволяще свекрусі, а що вони їсти мають? 

–  Твої ж там щось їдять, от і мої будуть, бабуся нагодує всіх, – сказала й кинула слухавку.

Тоді я попросила, щоб чоловік поговорив зі своїм братом. Ангела не розуміла докорів:

–  Не розумію, як це бабусі шкода харчів своїм онукам. Розумію, що старший їй не рідний, але і молодшому нічого не давати? Я взагалі заберу дітей й відправлю до своєї матері!

І що ви думаєте? Матір її відмовилася сидіти з онуками, каже, що не має грошей. Вона ж знає свою безвідповідальну доньку. Загалом зараз гроші бабусі перераховує брат Вадима. Якось зустріла Ангелу, так вона мені ображено заявила: 

– Що це таке? Раніше якось бабусі сиділи з онуками без грошей, а зараз всюди треба платити…

Хто ж правий в цій ситуації?

U2

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector