Колись ми з сестрою були дуже близькими. Але з часом від тих теплих стосунків і сліду не залишилось. В підлітковому віці ми почали увесь час сперечатись, навіть не спілкувались місяцями. Наче перетворились на суперниць. Діана не могла спокійно дивитись на мої успіхи.
Батьки ж наші не втручались. Вважали, що з часом це зміниться. Згодом я вступила на історичний факультет, а сестра за рік на юридичний. Та вона не надто хотіла вчитися. Під час кожної сесії батьки видавали круглесенькі суми, аби Діану не відрахували. А після другого року вона сміливо заявила:
– Я заміж виходжу. Не треба мені тієї освіти!
– Та подумай добре, раптом не складеться. Краще мати запасний варіант, професію, щоб самотужки заробити на життя.
Та вона нікого не слухала. Тішилась, що підчепила заможного хлопця. За пів року й весілля зіграли, в шикарному ресторані, батькам кредит довелось оформити, аби його оплатити. Було дивно все це споглядати. До того ж новоспечений зять мені зовсім не подобався. Такий хвалько, гострий на язик. Діана біля нього, навіть слова сказати не могла.
Далі ми спілкувались зовсім мало. Якось не було спільних тем. За рік сестра вже й дитину народила. Я ж поринула у навчання, а потім вирішила залишитись в університеті, аби згодом викладати. Сестра ж жартувала:
– Ти починай котів заводити, так і залишишся старою дівою!
– А що мені народжувати, як ти?
– Краще бути молодою мамою, ніж самотньою і нікому не потрібною!
З часом ми зустрічались лише на великі свята у батьків. Я ж ніколи не шукала стосунків. Та у 28 років познайомилась з Олександром, який також був викладачем. Згодом ми одружились, весілля не робили, разом поїхали на відпочинок і все. Ми насолоджувались життям, з дітьми не загадували. Та в 30 років я все ж завагітніла.
І ось на хрестинах я знову зустрілась з Діаною. Вона поводилась жахливо. І це разом з тим, що в сім’ї вже всі знали, що шлюб у неї не надто вдалий. Зять не припиняв гуляти, в клуби мало не щодня ходив, ще й із нею поводився грубо, без поваги. Та вона вдавала наче все чудово. І ось сестра подивилась на мою донечку, якій було лише два тижні, і сказала:
– Ой, а дівчинка твоя на тата схожа! Але то нічого, ще зміниться!
– Що ти маєш на увазі?
– Ну чоловік в тебе не дуже, краще б донька на маму була схожа! От в мене діти з народження гарні були, навіть на світлинах видно!
Далі вона ще й всім розповіла, що ми у своєму університеті так мало заробляємо, що й ресторан гарний не замовили. А живемо взагалі у квартирі без ремонту. Мені було вкрай неприємно.
З того вечора я принципово не хочу спілкуватися з Діаною. Вважаю, так буде краще.
А ви як гадаєте, варто підтримувати стосунки з такою людиною?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!