Оксана готувалася до зустрічі з невісткою. У двері подзвонили. На порозі був син Петро з дівчиною. Після вечері невістка забажала побачити кімнату, у якій подружжя мало жити після весілля, мовляв, оцінить все зараз, щоб уникнути несподіванок

Оксана весь тиждень готувалася до зустрічі з невісткою. Прибирала в домі, готувала смаколики, пекла торт. У суботу, на коли була призначена зустріч, стелила гарну скатертину та сервірувала стіл, як почула стук у двері. Одночасно з кухні донісся запах горілого. Жінка кинулася до плити. Витягла  духовки прирум’янену курку і швидко відчинила вікно.

– Це ж треба! – обурилася Оксана. 

Сьогодні у неї з майбутньою невісткою була перша зустріч. Хоча Марія зустрічалася з Петром уже пів року. І ось кілька місяців тому парад почала думати про одруження. Жити молодята планували у Петрової матері. Дозволу син, звичайно ж, запитав. Оксана погодилася. Виділила дітям кімнатку.  Квартира у неї велика – усім місця вистачить.

Жінка скинула із себе фартух, поправила зачіску і пішла до дверей. На порозі стояв Петро і миловидна дівчина, яка ніяково посміхалася, поглядаючи на свою майбутню свекруху.  

– Вітаю. Я – Оксана Павлівна. Так чекала вас! – Вигукнула Оксана.

– Я Марія, дуже приємно,– відповіла дівчина, заходячи у квартиру.

– Проходьте у вітальню. Я вже на стіл все розклала. Усе готове! – заметушилась жінка.

Досі в Петра були й інші дівчата, але до знайомства з мамою не заходило. Тому цю мить Оксана сприймала дуже серйозно. Петрова мати так сильно хотіла сподобатися майбутній невістці, тому крутилася довкола дітей, як тільки могла. 

– Пробуйте все. Тут свіженькі страви, усе сама робила. Не соромтеся.

– Дякую, але ми не дуже голодні, – відмовлялася Марія, скоса поглядаючи на стіл. 

– Тоді салатик. Тут є з морепродуктами – він не важки для шлунку, – не могла вгамуватися Оксана.

Марія сіла до столу, випила трохи соку, а салату так і не торкнулася, а після вечері почала розмову.

– Оксано Павлівно, ми з Петром вирішили одружитися. І, як знаєте, жити збираємося у вас. Петро мав з вами про все домовитися.

– Так, ми все обговорили. Я тільки за те, щоб ви були поруч,- почала було Оксана, але майбутня невістка знову її обірвала.

– Тому хотіла б подивитися кімнату, у якій ми житимемо, щоб потім не було проблем і зайвих запитань. 

Оксана здивувалася, але перечити не стала.

– Так, я можу вам показати все.

Після оглядин Марія залишилася не дуже задоволеною. Здається, це було не те, що вона очікувала побачити. Молодятам дісталася найменша кімнатка та ще й без балкону. 

– А у вас яка? – раптом запитала Марія у свекрухи.

Оксана зніяковіла. Трохи помнулася, але показала дітям свої хороми.

– Трохи не прибрано, але я не думала, що ми хтось сюди заходитиме.

– Нічого. Ну, у вас кімната, звичайно ж, куди краща, ніж наша. 

Продам 2 к квартиру м Советская - Компания 'БУЛЬВАР недвижимость'

Оксана сиділа на кухні зі своєю подругою Тамарою. Вони бачилися не дуже часто, тож поговорити завжди було про що. 

– Оксанко, маю тобі подарунок невеличкий. Я нещодавно вернулася з подорожі і тобі дещо прикупила. Це набір для душу. Дуже  ароматна продукція, – Тамара вручила подрузі упаковочку з гелями та шампунями.

– І я для тебе дещо маю, – посміхнулася Оксана.- Це сувенір,- жінка зайшла до синової кімнати і винесла звідти подарунок.

– Дякую. А що це ти не у своїй кімнаті живеш? 

– Поки у Петровій. Молодим тут тісно, тому переїхали у мою кімнатку, – почала пояснювати Оксана.

Це вони так захотіли?

– Ну, ми разом узгодили це все. 

– Не подобається мені це. Ти б зі своєї спальні просто так не переїхала. І не соромно твоїм дітям так з мамою робити? І ми були молодими. Хочуть, щоб не було тісно, то треба власну квартиру купувати. Ти й сама колись тулилася в комуналках. А далі сама на цей дах над головою вийшла. Ніхто не помагав.  А зараз що? Вся молодь хоче все й одразу, – обурилася подруга. 

– І таке було. Але це в Петра жінка така. Примхлива трохи. Це її ідея була отакий переворот в домі зробити. А я не хочу, щоб вже на самому початку сварки були. От і поступаюся.  

– Ти диви! І не на таких примхливих раду знаходили.  Значить ще та штучка твоєму синові дісталася. Набідуєтеся з нею.

– Ну, з характером вона, не спорю. Але що вдієш – Петро її сам вибрав.

До кімнати ввійшла Марія.

– Марійко, це моя подруга, тьотя Тамара. 

Марія навіть слова не зронила. Взяла те, що шукала і одразу вийшла за двері.

– Виховання – ненайкраще, – спохмурніла гостя. 

– Поспішає кудись певне. Вона не постійно така. Інколи і в настрої буває. 

Того вечора Марія поїхала до батьків в гості. Тоді Петро з матір’ю нарешті змогли поговорити наодинці.  

– Вислухай мене, будь ласка, бо я мушу комусь виговоритися,- почав Петро.

– Звичайно, вислухаю.  

– Нам з Марією хочеться вже свого чогось. Та й не комфортно нам жити з кимось. І тобі відпочинок не завадив би.  Ми тут подумали і вирішили продати цю квартиру. Гроші поділимо. І кожен купить собі по квартирі. 

– Ясно. Я тебе розумію.  Але не хочеться продавати свій дім. Я так важко працювала, щоб купити цю квартиру. Стільки всього тут пройшла. А тепер ти пропонуєш мені просто все це віддати і забути.  Нічого путнього ми не купимо на отримані гроші,- спохмурніла мати.

– А ти нас зрозумій! Марії тут некомфортно! Вона хоче окремо…

– Знову Марія! А чого я хочу, вам не цікаво? – розплакалася Оксана.

Увечері Петро лаявся з Марією. Від цього Оксані було так прикро на душі.  

– То нехай твоя мама знайде собі інше житло! – вигукнула невістка. 

– Але це її дім! – заперечив Петро.  

– Тоді я йду від тебе! Живи собі з мамою. 

– Не кричи! Мама може почути.

– І нехай! Хай знає, що це вона винна у всьому. 

Оксана одяглася і пішла надвір. Звернутися не було до кого. Хіба до Тамари. Довелося подзвонити знайомій і все їй пояснити. Через годину Тамара вже сиділа з Оксаною на лавці

– Але ж це твій дім. Це вона до тебе прийшла, а не ти до неї. Не дозволяй їй на голову сідати і ноги звішувати, – намагалася пояснити Тамара. 

– Я хотіла тільки найкращого дітям, а зруйнувала сім’ю.

– Ного ти не зруйнувала. Навпаки рятуєш Петра від такої жінки. Це  твоїй невістці все мало. Знаю я, що тобі треба робити. Провчимо Марію. 

Сколько стоят лавочки Кернеса: суммы оказались внушительными | СтройОбзор

До квартири Оксана повернулася з подругою. За собою жінки тягли велику валізу. Тоді залишили її в коридорі і пішли в кімнату. 

– Це ви в поїздку зібралися? – запитав Петро у маминої подруги, помітивши сумки.

– Ні, ремонт у себе роблю. До вас переїхала. Будемо тепер сусідами, щонайменше кілька місяців.

Зі спальні визирнула Марія, невдоволено поглядаючи на непрохану гостю.

– Привіт, Маріє. Я з вами трохи поживу, повторила Тамара.

– Я думаю, що Марія проти не буде,- мовила Оксана. 

– А ти, Петре, нічого не скажеш? – обурилася Марія.

– Я? Ні. Якщо мамі так добре. Це ж її дім. 

Відтоді у домі постійно були сварки між молодятами. Марія місця собі від люті не знаходила. Називала Петра безхарактерним і маминим синком. Оксана раз у раз хотіла вибачитися перед дітьми, але Тамара її стримувала.: – Треба, щоб вони знали, хто тут господиня. Твоїй невістці варто стримати свої забаганки. Цього ми її й навчимо. 

Не минуло й кількох днів, як Петро поділися з мамою новиною. Вони з Марією переїжджають. Тепер орендуватимуть собі квартиру. 

Перед від’їздом Марія кинула свекрусі:

– Не думала, що ви сина на подругу проміняєте! 

Оксана опустила голову.  Не зронила ні слова.

А ще через місяць Петро прийшов до квартири матері з валізою.

– Що сталося? – розгублено спитала Оксана.

– Пустиш?

– Заходь. Тільки розкажи, що таке, – квапливо відповіла жінка.

– Марія пішла до іншого чоловіка,- коротко відповів Петро. 

Більше Оксана нічого не випитувала. Цього було достатньо.

– Твоя кімната вільна. І тобі я вдома завжди рада. А Марія тебе не варта. Вона ще отримає хороший життєвий урок.

Чи правильно вчинила свекруха?

Чи можна було уникнути такої кінцівки?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector