Нещодавно я зустріла свою шкільну подругу Оксану. Після випускного майже нічого про неї не чула. Тільки знала, що вона багато дітей народила:
– От, скоро у нас поповнення, вже 5 чекаємо. Кажуть, що буде дівчинка.
– Ого, ну ти просто мати-героїня. Адже 5 дітей це так багато.
– А що мені ще робити?
– Вибач за таке питання, але… Але чому ви так багато дітей народжуєте?
– А я не хочу виходити з декретної відпустки.
У мене аж очі на лоба вилізли.
– Як це не хочеш?
– Ну так. Я не хочу йти працювати. І вирішила, що присвячу себе материнству. Тим паче, ми маємо ще виплати від держави, у школі та садку типу якісь пільги, безкоштовно їздимо у транспорті. До того, деякі фонди та волонтери нам допомагають, привозять одяг, іграшки. Он старший Дімка нещодавно поїхав у табір в Долині безкоштовно.
– А що твій чоловік?
– Орест? Та нормально, працює. Він через ніч таксує, а зранку йде на будівництво. Звісно, повний гаманець доларів та євро не приносить, але все одно це добре.
– Але нічого не каже, що у вас так багато малюків?
– Ні, навпаки тішиться, бо його на війну не заберуть, він єдиний годувальник родини.
– А як ти ради собі даєш з малюками? У мене син та донечка, то я ледь витримую. А в тебе скоро 5 малюк народиться.
– То здається, що складно. Але насправді мої діти уже самостійні. От Діма, як старший брат, самостійно може і себе одягнути, інших також. Виходить на майданчик та слідкує за ними, аби гралися. Допомагає мені посуд помити, речі розвісити. А ще він вчить з ними абетку, бо має букварик. Та і свекруха до нас приїжджає щовихідних, ніяк дітьми не може натішитися. Моя мама з Італії постійно подарунки передає, одяг та солодощі коробками возить.
– Тобто всю роботу за тебе роблять діти?
– Ну, а що тут такого? Хай стають самостійними. Я купляю їм пачку пельменів, старший сам закип’ятить воду, кине їх варитися, потім дістане і малі мають вечерю готову. Я собі можу спокійно піти на нарощення вій, зробити манікюр чи в солярій. На Діму можна дітей залишити, я в ньому впевнена.
Мені стало аж гидко слухати ці розповіді Оксани. Складалося враження, наче вона хвалиться цим декретом. Тому я удала, що дуже поспішаю додому, аби тільки з нею дальше не спілкуватися.
А ще мені дуже шкода її діток, особливо старшого сина Дмитрика. Адже замість того, аби насолоджуватися безтурботним дитинством, він має виконувати роль няньки для молодших. Мама скинула всі свої обов’язки на малу дитину, навіть пельмені купує заморожені. То ж діти, їм треба щось смачне готувати, домашнє. Та стільки є рецептів, відео в інтернеті.
От розум в Оксани, певно, не більший за горішок. Як взагалі до такого додуматися – народжувати дітей, бо не хоче працювати. Звісно, держава повинна допомагати таким родинам. Але виходить, що частина моїх коштів, які я даю на податки, просто йде на забаганки Оксани.
Я вважаю, що такі люди як вона, не повинні плодитися, наче ті кролики.
Ну от якими виростуть її діти? Яке взагалі майбутнє у них буде з такою горе-матусею?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!