Свого діда Михайла я боявся ще коли був маленьким. Ми жили в приватному будинку, а він був розділений на дві частини: в більшій жили ми з батьками, а в іншій частині жив наш дідусь по батьківській лінії. У неділю у нас було правило – ми всі збиралися за столом під час обіду:
– Правила порушувати не можна, – завжди говорив дідусь Михайло.
Одну розмову я не забуду ніколи. Тоді мені тільки виповнилося вісім років.
– Я покохав іншу жінку, – холодно сказав мій батько. – Жити ми плануємо в батьківській хаті, а ти переїдеш до своїх батьків разом із сином.
Мама у відповідь нічого не промовила, а просто схилила голову, по її щоці потекла сльоза. Дід вийшов на двір, спустив пар та повернувся в будинок:
– Оксано, – звернувся старий до мами. – Збери речі свого чоловіка. Негайно!
– Я не зовсім зрозумів тебе – обурився батько. – Це мій дім! Тут я планую жити зі своєю новою дружиною.
– У тебе немає більше дому. Шукай собі та своїй новій дружині квартиру. Я ще раз тобі повторювати не буду. Ти ж знаєш, що зі мною не варто сперечатися? – старий якось дивно глянув на свого сина.
– Знаю! Всі тебе називають в селі відьмаком! – прокричав мій тато.
– Я не відьмак, а віщун. Я багато чого можу відчути та побачити. Оксанко, я завжди хотів мати дочку, тепер ти у мене є, можеш не переживати. Я завжди буду тебе оберігати, – поплескав її по плечу.
Батько зібрав речі та поїхав з нашого села. Більше я його ніколи не зустрічав: він одружився з тією жінкою про яку розказував та поїхав в ближнє зарубіжжя. Дід Михайло був суворий, але справедливий. Я все одно його не дуже любив. Варто було прогуляти уроки в школі, а він вже про це знав. І, звичайно ж, карав.
– Прогуляв вчора уроки? – строго питав у мене. – Бити тебе не буду, я завжди був проти таких методів. Будеш відпрацьовувати.
Він завжди придумував різні методи відпрацювання. То перефарбувати паркан бабі Галі, то води їй наносити, то корову пасти.
– Існують правила, а їх потрібно виконувати. Ти це прекрасно знаєш.
Коли мені було років вісімнадцять, приятелі запросили на море. Мама була у відрядженні – відпрошуватися немає у кого. Так я тоді вважав. Виїжджати мав вранці, а на світанку в моїй кімнаті появився дід:
– Кудись ти вже зібрався? – запитав він.
– Я їду на море з друзями – різко відповів я.
– Я не пущу тебе. Це моє остаточне рішення.
– Слухай, я вже дорослий! Я хочу поїхати й відпочити зі своїми друзями.
Я взяв свою сумку й попрямував до дверей, але мої ноги мене не слухалися.
– Тепер ти все зрозумів? Будеш робити так, як я сказав.
Наступного дня з’ясувалося, що автобус, на котрому я мав їхати на море, потрапив в аварію. Але тоді, я не задумувався й не пов’язував ці моменти. Зараз розумію: він це передчував і зупинив мене.
Два роки тому дідусь пішов з життя. Я не можу сказати, що особливо сумував за ним. Я давно одружився, у мене підростає прекрасна донечка. Минулого року ми вирішили покататися з нею на санках недалеко від нашого дому.
На вулиці вже стемніло, а Оксана все не хотіла йти. Я не одразу помітив, як моя донечка перейшла на більш круту сторону гірки. Вона почала спускатися з гірки й тут я зрозумів, що вона летить на жваву трасу. Здалеку я бачив, що дочка не могла зупинитися. Мені стало страшно, я побіг до неї, але відстань занадто велика.
Раптом санки зупинилися самі по собі. Я підбіг до неї:
– З тобою все добре?
– Так звісно. Тату, а де дідусь?
– Який, дідусь? – я не зрозумів одразу про що вона говорить.
– Ну він був на дорозі, помахав руками й санки зупинилися.
Я вирішив, що вона просто фантазує, а ввечері донечка зайшла до нас в спальню і сказала:
– Я згадала, що казав мені той дідусь: “Не можна тут кататися. Це правило…”
– “А правила потрібно завжди виконувати”? – перепитав я дочку і додав: – “Я більше повторювати не буду. Це моє остаточне рішення”? Він так тобі сказав?
– Так і сказав! Дідусь такий добрий був!
Я зрозумів: це був дід Михайло, він врятував мою дочку цього вечора.
Згодом я задумався: колись він мені врятував життя. Він навчив мене працювати й не боятися жодних труднощів. Завжди залишатися самим собою. Дякую тобі, діду!
А вам сподобалася розповідь?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!