– Оксанко, я завжди мріяв про дочку. Не склалося. А ось тепер у мене вона є.

Свого діда Михайла я боявся ще коли був маленьким. Ми жили в приватному будинку, а він був розділений на дві частини: в більшій жили ми з батьками, а в іншій частині жив наш дідусь по батьківській лінії. У неділю у нас було правило — ми всі збиралися за столом під час обіду:

– Правила порушувати не можна, – завжди говорив дідусь Михайло.

Одну розмову я не забуду ніколи. Тоді мені тільки виповнилося вісім років.

– Я покохав іншу жінку, – холодно сказав мій батько. – Жити ми плануємо в батьківській хаті, а ти переїдеш до своїх батьків разом із сином.

Мама у відповідь нічого не промовила, а просто схилила голову, по її щоці потекла сльоза. Дід вийшов на двір, спустив пар та повернувся в будинок:

– Оксано, – звернувся старий до мами. – Збери речі свого чоловіка. Негайно!

– Я не зовсім зрозумів тебе – обурився батько. – Це мій дім! Тут я планую жити зі своєю новою дружиною.

– У тебе немає більше дому. Шукай собі та своїй новій дружині квартиру. Я ще раз тобі повторювати не буду. Ти ж знаєш, що зі мною не варто сперечатися? – старий якось дивно глянув на свого сина.

– Знаю! Всі тебе називають в селі відьмаком! – прокричав мій тато.

– Я не відьмак, а віщун. Я багато чого можу відчути та побачити. Оксанко, я завжди хотів мати дочку, тепер ти у мене є, можеш не переживати. Я завжди буду тебе оберігати, – поплескав її по плечу.

Батько зібрав речі та поїхав з нашого села. Більше я його ніколи не зустрічав: він одружився з тією жінкою про яку розказував та поїхав в ближнє зарубіжжя. Дід Михайло був суворий, але справедливий. Я все одно його не дуже любив. Варто було прогуляти уроки в школі, а він вже про це знав. І, звичайно ж, карав.

– Прогуляв вчора уроки? – строго питав у мене. – Бити тебе не буду, я завжди був проти таких методів. Будеш відпрацьовувати.

Він завжди придумував різні методи відпрацювання. То перефарбувати паркан бабі Галі, то води їй наносити, то корову пасти.

– Існують правила, а їх потрібно виконувати. Ти це прекрасно знаєш.

Коли мені було років вісімнадцять, приятелі запросили на море. Мама була у відрядженні – відпрошуватися немає у кого. Так я тоді вважав. Виїжджати мав вранці, а на світанку в моїй кімнаті появився дід:

– Кудись ти вже зібрався? – запитав він.

– Я їду на море з друзями – різко відповів я. 

– Я не пущу тебе. Це моє остаточне рішення.

– Слухай, я вже дорослий! Я хочу поїхати й відпочити зі своїми друзями.

Я взяв свою сумку й попрямував до дверей, але мої ноги мене не слухалися.

– Тепер ти все зрозумів? Будеш робити так, як я сказав.

Наступного дня з’ясувалося, що автобус, на котрому я мав їхати на море, потрапив в аварію. Але тоді, я не задумувався й не пов’язував ці моменти. Зараз розумію: він це передчував і зупинив мене.

Два роки тому дідусь пішов з життя. Я не можу сказати, що особливо сумував за ним. Я давно одружився, у мене  підростає прекрасна донечка. Минулого року ми вирішили покататися з нею на санках недалеко від нашого дому.

На вулиці вже стемніло, а Оксана все не хотіла йти. Я не одразу помітив, як моя донечка перейшла на більш круту сторону гірки. Вона почала спускатися з гірки й тут я зрозумів, що вона летить на жваву трасу.  Здалеку я бачив, що дочка не могла зупинитися. Мені стало страшно, я побіг до неї, але відстань занадто велика.

Раптом санки зупинилися самі по собі. Я підбіг до неї:

– З тобою все добре?

– Так звісно. Тату, а де дідусь?

– Який, дідусь? – я не зрозумів одразу про що вона говорить.

– Ну він був на дорозі, помахав руками й санки зупинилися.

Я вирішив, що вона просто фантазує, а ввечері донечка зайшла до нас в спальню і сказала:

– Я згадала, що казав мені той дідусь: “Не можна тут кататися. Це правило…”

– “А правила потрібно завжди виконувати”? – перепитав я дочку і додав: – “Я більше повторювати не буду. Це моє остаточне рішення”? Він так тобі сказав?

– Так і сказав! Дідусь такий добрий був!

Я зрозумів: це був дід Михайло, він врятував мою дочку цього вечора.

Згодом я задумався: колись він мені врятував життя. Він навчив мене працювати й не боятися жодних труднощів. Завжди залишатися самим собою. Дякую тобі, діду!

А вам сподобалася розповідь?

Lida
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: