Олег всіляко дорікав Валі: несмачна вечеря, брудна квартира. Але того вечора жінка вирішила поставити крапку

“Треба було взяти парасольку” – думала Валя. Ось вже з хмар почав накрапати дрібний дощик. Жінка вибігла з квартири, накинувши легеньку курточку. Сьогодні Олег знову дорікав, яка вона погана господиня. Словом, це була для нього звична справа. 

А колись Олег був таким чудовим чоловіком. Уважним, дарував подарунки, ходили у кіно та на романтичні побачення. Однак, чоловік мав своїх тарганів у голові. 

Наприклад, міг прийти ввечері з роботи та дорікати, що вечеря охолола. А Валя вже спала. І що робити? Не хотіла сваритися, тому вставала з ліжка та готувала йому свіжі млинці або ж варила борщик. Потім ще й посуд мила, хоча на годиннику була 2 ночі. 

А ще Олег краще знав, як поратися по господарстві:

– Як ти витираєш пилюку? Моя мама так не робить. Невже тебе не навчили? І це така мені горе-господиня трапилася. 

І у чоловіка було багато переваг – це ж його квартира, він закінчив університет, а Валя звичайні дівчина, яка навчалася у коледжі та потім працювала касиром. 

– Я краще знаю, як робити. Чоловік голова у родині, а жінка повинна його слухати та покірно виконувати всі забаганки! – повчав дружину. 

Валя тільки мовчки кивала головою та йшла на кухню. Бо Олег вважав, що її місце саме там. Чоловік також міг при друзях принизити Валю. Здається, що таким чином він намагався підняти свою нікчемну самооцінку. 

Але сьогодні Валя вирішила поставити крапку у таких знущаннях. Олег навіть не роззувся, одразу зайшов у брудних капцях на кухню.

– Я помила підлогу! Будь ласка, не неси бруд до квартири, у коридорі є килимок!

– Я тільки чаю зробити. Тобі важко потім ще раз протерти шваброю підлогу?

– Так, важко! І я тобі не хатня робітниця. Хоча б раз спасибі сказав, що квартира чиста, а на плиті свіжий борщ.

– Борщ? Я хотів макарони з відбивними! Чи ти не забула, чия це квартира? Я заробляю на роботі в рази більше, ніж ти. І хто ще має дякувати! 

– Ну якщо ти такий розумний та все сам вмієш, то одягай фартух та стій біля плити! Мені таке життя набридло. Якщо я така погана жінка, то чому досі зі мною живеш? Я тут, мабуть, тільки місце займаю. 

Вона кинула фартух на підлогу, одягла куртку та вийшла геть. Так грюкнула дверима, що аж сімейне фото впало зі стіни та скло робилося на дрібні скельця.

Не знала, куди їй йти далі. Їхати до батьків? Ні, їх у сімейні сварки вплутувати не треба, це її з Олегом особиста справа. Переночувати у подруги? Ні, Маринка живе з чоловіком та свекрухою в однокімнатній квартирі. Піти у хостел? Але Валя не взяла навіть сумку з гаманцем. І про телефон забула.

І так дійшла до парку. Сіла на лавочку. Саме тут вона познайомилася з Олегом. Він купив їй морозиво та повітряну кульку, разом каталися на колесі огляду, чоловік розповідав кумедні історії з життя. А наступного дня прийшов під її будинок з великим букетом троянд. 

“Невже він мене розлюбив? Але все так чудово починалося…”. По щоці пробігла скупа сльоза. Або ще просто каплі дощу падали їй на обличчя.

– Можна присісти? – почула знайомий голос. 

Це був Олег. Він накрив її парасолею.

– Я так і знав, що ти прийдеш сюди. 

Чоловік взяв Валя за руку та поцілував.

– Вибач. Я не мав права таке говорити. Мені дуже соромно. Знаєш, а без тебе у мене нічого не вийшло. Ось ти пішла – і у квартирі пропало світло. Знак, правда ж?

– Угу.

– А ще у мене згоріли відбивні. І розбив тарілку. Наві не знаю, де у нас цукор стоїть та пачка з макаронами. Ходімо додому?

– Якщо ти ще раз посмієш так до мене говорити, я піду геть. І не сидітиму більше на цій лавочці. Зникну, як те світло у квартирі. 

Олег міцно обійняв Валю. Навіть до квартири заніс її на руках. 

Відтоді у Валі часто стояли квіти біля ліжка та чула “спасибі”, “дякую”, “ти у мене найкраща”. 

А ви б дали такому чоловікові, як Олег, другий шанс? Чому? 

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Daryna

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector