Олена цього дня мала іти на весілля до доньки подруги. Вона стояла біля дзеркала і наводила красу. Згадувала свою молодість та й думала про те, що вони з Мариною самі ще б під вінець пішли, а тут вже такі дорослі діти. Їм обом по 43 роки, тільки в Марини вже діти, чоловік, а от Олена так сім’ї і не має. Не знає, в чому проблема, адже ніби розумна, красива…
На жаль, не знайшла жінка свого щастя.
«Я навіть не помітила, коли пролетіли всі ці двадцять років,» – думала про себе Олена. На вигляд їй не більше тридцяти п’яти, а сама вже іде на весілля до похресниці. Їй було дуже сумно іти на це весілля наодинці.
Для нареченої, Анни, Олена придбала її улюблені квіти – червоні троянди. Вона згадувала, як Марина ще студенткою одружувалася, а потім запропонували Олені бути хресною матір’ю.
Анна росла дуже схожою на Олену, така ж цілеспрямована та вперта.. Три роки тому Анна поїхала вчитися закордон, там познайомилася з чудовим хлопцем, таким же цілеспрямованим, як і вона. Зустрічалися, а потім він зробив їй пропозицію.
– Хресна, ти ж прийдеш до мене? – телефонувала Анна. – Я дуже хочу, щоб в мій найщасливіший день ти була поруч.
Анну Олена любила, як рідну доньку, тому вона і думки не припускала, щоб не піти. Ще до цього у них була одна інтимна розмова, Анна спитала в Олени:
– Оленко, а чому ти досі не заміжня? Куди всі ці чоловіки дивляться. Ти ж неймовірна і заслуговуєш на щастя.
А в Олени сльози одразу на очі і така глибока печаль. Як би ж вона знала, що відповісти похресниці.
На весіллі Олена на собі ловила багато поглядів, адже мала чарівний вигляд у червоній сукні та з туфлями в тон. Перед церемонією наречена підійшла до Олени з симпатичним чоловіком, який теж був самотній.
– Оленко, знайомтесь. Це Марк, дядько мого нареченого. Він приїхав до нас на весілля з Англії.
Тоді вони весь вечір провели разом. Чоловік розповідав, що він багато часу витрачав, щоб побудувати успішне життя за кордоном і за цим всім втратив головне – можливість побудувати сім’ю. Потім вони ще раз зустрілися наступного дня на продовження святкування, а згодом стали зустрічатися.
Вже через три місяці Олена також одягла неймовірну білу сукню нареченої.
– Хресна, а я говорила тобі, що таки будеш щасливою, – Анна підійшла до Олени і міцно обійняла її.
Що ви думаєте з цього приводу?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!