На годиннику була 22:40, Галина Дмитрівна вийшла з ванної кімнати, а Василь Петрович дивився останній випуск новин. Раптом у двері хтось постукав.
– Андрію, ти? Господи, а чому не попередив?
– Мамо, я до вас надовго.
– Навіщо тобі така валіза велика? Щось трапилося?
– Так. Я розлучаюся з Оленою. От зібрав речі, переїжджаю.
Тоді з кімнати вийшов Василь Петрович:
– А ти не знав? Ми з мамою також розлучаємося. Ну не знали, як тобі ще сказати, а тут така нагода.
– Як? Ви ж 30 років разом..
– Ну ось так. Квартиру скоро будемо ділити. Так виходить, що ти не маєш місця, де жити. А ти чого зі своєю Оленою розводишся?
– Та дістала мене. Постійно сидить у декреті, скаржиться, що я їй увагу не приділяю.
– Так вона дитину другу нещодавно народила, що ти від неї хочеш? Думаєш, то так легко?
– Ну але не треба мені пиляти мізки! Я на роботі втомлююся, а вона ще хоче, аби я малу забрав зі школи, зробив домашнє завдання..
– Але це твоя дитина! Рідна! Ти її зачав, а зараз не хочеш навіть погуляти?
– Ну мамо, я…
– Думаєш, я з тобою не мучилася? Не страждала ночами? Не досипала? Бачу, погано тебе виховала, раз ти таким егоїстом став.
– Та ну вас, дістали. Як не Олена дорікає, то ви. З нею легше помиритися. Все, до побачення-телебачення. Нащо я взагалі сюди приїхав?
Андрій розвернувся та поїхав геть.
– Васю, от ми з тобою дійсно, разом 30 років, але я досі не можу звикнути до твоїх жартів.
– Ну, треба було мені йти працювати у “Квартал” до Зеленського. Він би точно зацінив мої жарти.
– Сподіваюся, що хоча б таким методом ми його на місце поставили. І буде більше цінувати Олену. Завтра поїду до невісточки, поговорю. Ох, молоді люди, ще життя не бачили. Заодно і з онуками побачуся.
– Ох, ну я також у це вірю. Бо він через свою дурну голову може втратити таку гарну жінку та дітей.
Як б Ви “провчили” такого сина-егоїста?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!