У нас з Галиною були дуже теплі стосунки. А після весілля я пішов жити у зяті. Свою дружину я носив на руках, дарував квіти, подарунки, возив на відпочинки. У Галі була незвичайна врода!
Та не довго те щастя тривало…
Мене дивувало тільки одне, чому кохана так зневажливо ставиться до своєї матері. То нагрубить їй, то не допоможе, як та просить… Але думав, що то минеться, може я перебільшував. Тещу полюбив як рідну матір. Але не хотів ставати між ними, щоб не виникало ще більше сварок.
А потім почалось вторгнення. Я кинув роботу та пішов до тероборони. Спочатку мене вчили в нашому місті, а за деякий час стали відправляти по сусідніх.
Мені пощастило, бо я міг час від часу бачитися з рідними. Так через пів року до нашої хати прийшла гарна звістка. Галина завагітніла. Тоді ми всі раділи. Всі крім тещі.
– Олежику, я не знаю, як тобі сказати. Ти вартий кращої дружини! – раптово почала та, коли Галя спала.
– Що ви таке кажете, я люблю Галю!
– Я знаю, що любиш! Та любов тебе і погубила!
Тоді я не став розпитувати, що вона мала на увазі. Думав, що вони знову посварилися поки мене не було. Але я трохи насторожився. У своїй дружині я ніколи не сумнівався, але враховуючи події, мою постійну відсутність і слова її матері, наважився на дещо.
З часом настороги забулися. Я далі служив. Деколи приїжджав додому.
Коли дитина народилася, мене відпустили на тиждень. Не знаю, що тоді мною керувало, але я захотів зробити тест ДНК. І результат мене шокував. Дівчинка була мені не рідна.
Тоді слова тещі обвалилися на мене як сніг. Я згадав всі її попередження і мені стало дуже боляче. Я любив Галину всім серцем, але так сильно помилився.
Щоб не шокувати дружину я подав на розлучення не одразу. На мій тест вона навіть не мала заперечень. Мабуть, думала, що решту життя зможе все приховувати. Ще та актриса.
На службі про душевні рани забувається швидко. Я поринув з головою у війну, намагався якось жити далі.
Там на одному з навчань я познайомився з медсестрою Іриною. У мене відчуття, ніби ми знайомі вже 10 років. Нам так легко спілкуватися і здається між нами є симпатія.
Попри ситуацію в країні я хочу мати сімʼю, хочу дітей. Щоб мене хтось чекав вдома, щоб я когось любив. Але й поспішати не наважуюся, щоб не відштовхнути Іру.
Цікаво те, що інколи мені телефонує теща, спитати як я. Вона така хороша жінка! Часом скаржиться на Галину, що вона геть не дивиться за дитиною і почала йти надовго з дому. А повертається випившою.
Досі не розумію, як я міг так помилитися. Шкода тієї дитини. Шкода тещі. Але це вже не моя проблема.
Скажіть, чи не буде помилкою запропонувати Ірині будувати міцні стосунки? У такий час це складно, але ж є стільки пар, які вкладають шлюб… Що думаєте?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!