Ольга жила в маленькому селі на Тернопільщині. Вона працювала медсестрою в сільській амбулаторії і доглядала за хворими людьми. Ольга ніколи нікому не відмовляла у допомозі. Чи то треба сусідці, пані Юстині, тиск поміряти чи дідусеві Іванові укол зробити – вона одягала стару курточку, чобітки брала невелику сумочку зі всіма ліками та йшла. Вона любила свою роботу і своїх пацієнтів.
Ще з дитинства Ольга хотіла стати лікаркою. Вона мріяла про велике місто, про білий халат і про те, як вона буде рятувати життя. Ольга хотіла працювати у Тернополі. Однак, старенька бабуся часто хворіла і дорога до того ж була далекою. Тому залишилась у селі. Вона закінчила медичне училище і почала працювати в амбулаторії. Вона не скаржилась на свою долю, але глибоко в серці зберігала свою мрію.
Згодом Ольга зустріла Ігоря, він працював бригадиром на фермі. Вони полюбили одне одного і одружились. Сина народила. Вони жили скромно, але щасливо. Ольга завжди ставала поруч з Ігорем і підтримувала його в усьому. Вона також дуже любила свого сина і робила все для його добра. Син був розумний і слухняний хлопчик, який добре вчився в школі і допомагав батькам по господарству.
То був грудень. Ользі на роботі виписали премію. Вона була дуже рада, бо на носі свято Миколая, а синочок хотів новий телефон, бо сам носив її стару Нокію кнопочну. А це ж зима, у жінки нема теплої куртки. Є одна, осіння, яку вона ще купувала 3 роки тому. Вона вирішила сину подарунок купити краще.
– Одягну ще одну теплу кофту під низ. Не замерзну, — казала чоловікові. – А Максимко заслужив.
Вона поїхала до Тернополя і купила для сина новий телефон – Samsung. Сенсорний. 5 тисяч за нього віддала. Вона знала, що це дорогий подарунок, але вона хотіла порадувати свого сина і показати йому свою любов. Вона також купила для нього новий ранець і пару книжок, які вони разом читали перед сном.
Вона повернулася до села і сховала подарунки під ліжком. Вона не могла дочекатися свята Миколая, щоб побачити радощі на обличчях свого сина.
Але син на свято її здивував в рази більше!
Вранці 19 грудня Ольга прокинулась і побачила пакунок на своєму ліжку. Вона подумала, що це подарунок від Ігоря і поспішила його розпакувати. Але коли вона побачила куртку – чорну, теплу і модну – вона не повірила своїм очам.
Син придбав для матері куртку, уявляєте? Хоч він і малий був, йому лише 11 років, але він робив однокласниками домашнє за гроші і зміг назбирати. Ольга плакала від щастя.
– Це для мене? – запитала вона з подивом.
– Так, мамо! – радісно закричав син і обняв її.
– А як ти це зробив? – запитала Ольга.
– Я працював! – похвалився син.
– Просто я знаю, що тобі потрібна нова куртка і я хотів тебе порадувати!
Ольга обняла свого сина ще міцніше i поцілувала його.
– Дякую тобi! Ти найкращий син на свiтi! – сказала Ольга.
– А мені Миколай приніс подарунок! Я теж надзвичайно радий. Там був новенький телефон! Такий гарний! Мам, просто до тебе Миколай не приходить, я хотів, щоб ти теж мала подарунок…
Ольга i Ігор подивилися одне на одного i побачили щастя у очах одне одного. Вони обнялися i почали співати колядки разом зi своїм сином.
Цей день став для них найщасливішим у житті. Хіба ж не заради цього ми живемо? Не заради щастя наших дітей?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!