Оля гадала, що її ніхто не ображатиме, адже поруч Роман. Однак, якби вона знала, у яку халепу вскочила з таким “захисником”

Оля та Роман познайомилися випадково на дні народженні спільного друга в компанії. Тоді до дівчини залицявся п’яний товариш, розказував вульгарні анекдоти та не соромився обіймати проти її волі. І на допомогу якраз прийшов Роман. Допоміг вгомонити друга, викликав Олі таксі та ще поїхав з нею додому, аби точно переконатися, що з дівчиною все гаразд.

– Ну от сподобалася мені одразу. Така маленька, тендітна дівчинка. Хто, як не я, буде її захищати? 

Олі також сподобався Роман – сильний, розумний, сміливий, почувалася за ним, як за кам’яною стіною. Через рік стосунків він зробив коханій пропозицію. Молодята зіграли пишне весілля, запросили багато гостей. Оля у сукні виглядала як справжня лебідка. 

І дійсно ніхто дівчину не смів ображати більше. Ну, хіба крім її чоловіка. Роман виявився дуже ревнивим. Спершу помалу натякав жінці, що вона може займатися хатніми справами, а він буде забезпечувати родину. Бо Оля була єдиною жінкою у чоловічому колективі. 

Дівчина погодилася. Адже якщо чоловік готовий постійно взяти на себе фінансові питання, то чому й ні? Однак, Роман поступово тиснув на Олю:

– Яке гуляти з подругами в кафе? У тебе вдома справ нема? Краще он пилюку витри чи посуд помий!

Далі почалися докори за одяг. Борони Боже Олі одягнути коротку спідницю чи кофтинку з декольте і вийти так на вулицю:

– Знаєш, хто так одягається? Ті безсоромні дівки. А ти вже заміжня жінка, треба мати якусь скромність. Не вистачало аби на тебе ніші чоловіки витріщалися!

Діло дійшло до ручки, коли Роман заборонив жінці малюватися:

– Нащо такі яскраві губи? Ти кого там зваблювати будеш? 

– Я просто хочу гарно намалюватися, бо ми йдемо на свято. 

– Ага, будеш там інших чоловіків спокушати. Ні, стирай помаду, я сказав!

Пошепки

Оля покірно слухала свого чоловіка. Але розуміла, що її терпіння от-от скоро закінчиться. 

Тоді була субота, вихідний день. Роман дрімав, а Оля вже з самого ранку крутилася на кухні. Приготувала йому на сніданок улюблені сирники. Однак, в холодильнику не було сметани, тому дістала домашнє варення з полуниці. Ще встигла зварити борщик, кинути всі речі у прання, помити посуд та витерти пилюку. 

– О, яка смакота. На всю квартиру смачно пахне, – сміявся чоловік та зайшов до кухні. 

Однак, коли Роман сів до столу, то його хороший настрій кудись зник:

– А де сметана?

– Закінчилася, геть забула вчора її купити.

– Олю, в тебе замість мізків там дірка чи що? Стільки місяців разом живемо, а ти ніяк своєю крихітною головою не можеш запам’ятати, що я не люблю варення? Сама то жри тепер, весь настрій зіпсувала. 

Оля тримала у руках банку з варенням. Щось всередині її смикнуло. Хотіла заплакати, але стрималася. Натомість відкрила банку, підійшла до чоловіка та вилила йому на голову все варення. 

– Ти що коїш?!

– Нічого. Смачного, коханий. Сподіваюся, що тепер я точно не забуду своєю крихітною головою, що ти не любиш варення. Але воно дуже смачне. 

Після того Роман став якось м’якше ставитися до жінки. Дякував за смачну вечерю та чисту квартиру. Певно, боявся, що та банка йому колись в голову прилетить 

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!