Того дня у пологовому будинку на світ зʼявилися дівчатка близнючки, як дві крапельки води. Діти були здоровими, тому лікарі не стали затримувати Олю у лікарні, через два дні запланували виписку, а вона закричала:
– Добре! Тільки одну дитину ви мусите кудись прилаштувати, бо забирати я її не буду!
– Як це ви не будете? Ви не знали, що у вас близнюки?
– Знала, але мій горе-чоловік кинув мене, коли почув про двох дітей одразу, я їх не потягну! Для мене одної це надто дорого!
– Але ж має бути інший вихід! Зверніться до соціально служби, вони вам допоможуть з виплатами! Близнюків не можна розділяти!
– Навіть чути нічого не хочу! Я прийняла своє рішення! У мене одне ліжечко, одна коляска і пляшечка, де я візьму всього для іншої дитини?
Вся лікарня тоді була в шоці, але переконати жінку нікому не вдавалось. Вона без жодних докорів сумління пішла додому з однією дитиною.
Минули роки. Дівчаткам виповнилось по 6 років. Вони не здогадувались про те, що на світі існує точна така їхня копія з таким же іменем!
Але стався дивний і вирішальний збіг обставин.
Обидві дівчинки захворіли, їх обох поклали до однієї лікарні. А одного дня дівчатка зустрілися в коридорі й не повірили власним очам.
– Настя? – спитала дівчинка.
– Настя? – перепитала друга.
Обоє так довго розглядали одна одну, що навіть їхні матері встигли повернутися і зустрілися поглядами.
– Ось і ти! – подумала Оля про свою кинуту дитину. – Добре, що жива, що їй знайшли люблячу сімʼю!
Того дня дівчатка не відходили одна від одної. Гралися, мінялися іграшками і дуже багато говорили. Для них це була якась магія, але їм разом було дуже добре.
Наступного дня прийомна мати Насті вирішила забрати її додому, щоб дівчатка не привʼязувались одна до одної. Дівчинка плакала і не хотіла прощатися з сестричкою.
Інша Настя залишилась у палаті одна, вона дуже сумувала, а її стан різко погіршився. Від неї знову забрали найріднішу людину.
Зрештою дівчинка таки одужала, але після цієї незабутньої зустрічі пообіцяла собі обовʼязково відшукати свою сестричку.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!