Оля пішла в парк розвіяти думки про їх з чоловіком стосунки, і тут звідкісь з’явилася незнайома бабця і заявила, що вона нещасна, бо чоловік має іншу

Мені 39 років. За місяць наша з чоловіком річниця – 15 років шлюбу. Я озираюсь назад і дедалі частіше думаю, а чи правильний вибір я зробила?

Тоді мені було 23 роки. Я мала двох кавалерів. Микола був добрим та чуйним, а Олексій – дещо нахабним, але цілеспрямованим. Я тоді не розуміла, що важливіше для життя. Тож обрала Олексія. Мені здавалося, що саме його я кохаю. 

Ми одружилися досить швидко. Спочатку було наче добре. Та Олексій завжди здавався байдужим. Він наче любив, та не піклувався про мене. Навіть, коли я завагітніла – турботи не відчувала. Коли я стомлювалася він лишень казав:

 – А жінки в селі ще й городи з пузом копають. 

 – Але ж ми не в селі.

 – От і думай, як тобі пощастило.

Згодом в нас народився син, а потім ще й донечка. З роками характер в мого чоловіка став взагалі нестерпний. Все йому не подобалось. Постійно наголошував, що я маю поганий вигляд, не приваблюю його. 

Навіть зараз, коли скоро наше свято, мій чоловік заявив:

 – Давай ніяких подарунків. Нема що гроші витрачати!

 – Але ж така дата.

 – Ой, скільки ще тих дат. 

Мені було прикро. Вирішила піти пройтися в парк, провітрити думки. Плакати не хотілося, та було сумно. Як не крути, минули мої найкращі роки й, вочевидь, не з тією людиною. Раптом я почула голос:

Пошепки

 – Дорогенька, ти не бійся, покинь його!

Я озирнулась і побачила незнайому бабусю. Вона сиділа на лавці. Я вирішила підійти, адже можливо я помилилась і насправді це не чужа людина.

 – Доброго дня! Я вас знаю?

 – Ні, ми не знайомі. Та я бачу, що в тебе проблеми. Ти мусиш навчитися себе цінувати. Чоловік вже давно тебе не кохає, а лишень використовує.

 – Це правда.

 – І ще, ти маєш знати. В нього є інша, вже давно.

 – Але звідки ви знаєте.

– Просто знаю.

Не знаю чому, але я їй повірила. Прийшла додому і спокійно запитала Олексія:

 – Ти зраджуєш? Я тепер все знаю.

Він оторопів, точно цього не очікував. Але все ж зізнався. Почав виправдовуватись і звинувачувати в усьому мене. А я попросила лиш про одне, щоб зібрався і пішов геть.

Олексій пішов, а я згодом подала на розлучення. Не уявляєте, яке це полегшення. Все більше ніяких сварок і докорів. Не знаю чи я ще покохаю колись, але точно переконана, що зробила все правильно. А ви як вважаєте?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!