Я довго остерігалася нових знайомств, бо досвід у стосунках з першим хлопцем був не з найкращих. Але з часом збагнула, що сидіти й чекати з моря погоди також не варіант.
Ось ми познайомилися зі Степаном. Спершу він видався мені дуже галантним та хорошим. Він дуже цікава та приємна у спілкуванні людина. На це я й повелася. Вирішила дати йому шанс.
А потім, повірте, пожаліла.
Ми кілька разів бачилися. Гуляли, розмовляли про різне і робили все, щоб краще пізнати одне одного. До ліжка, дякувати Богові, ще не дійшло. Але слід визнати, що він навіть не поспішав з цим. Не підганяв мене. Щоправда, з його боку навіть натяків не було. Ми просто приємно проводили час. А згодом він почав відкрито казати, що я йому подобаюся, тому він бачить зі мною своє майбутнє. Хоча я із серйозними стосунками не поспішала.
Насторожувала мене його скупість. Мовлю про те, що цей кавалер жодного разу так і не підвіз мене додому, хоча має власне авто. Бачимося ми часто після роботи, тож я страшенно голодна, а сходити в хороше кафе мені ніхто не пропонує. Ну, хіба власним коштом. Те ж з побаченнями. Коли ходимо кудись, то завжди рахунки оплачуємо навпіл.
Ось нещодавно були в кіно. Точніше, намагалися туди потрапити. Я не взяла із собою готівку і на касі йому про це повідомила. Гадала, він не зубожіє на 100 гривень, якщо придбає квиток і мені.
Степан довго думати не став. Він купив один квиточок. Тоді вивів мене із закладу і показав, де розташований найближчий термінал самообслуговування. Мовляв, іди й зніми свої гроші з карти. А мені нічого іншого й не залишалося.
Те ж саме було, коли він купив мені щось власним коштом. Потім вимагав віддати йому все до останньої копійки. У мене аж очі на лоба полізли. Може, хтось вважає це нормальним, але мене подібна поведінка тільки насторожує. Якщо він вже економить на мені, навіть не намагаючись сподобатися, то що буде на весіллі і після нього?
Коли поцікавилася в Степана, у чому проблема, щоб він підвіз мене додому, а не відправляв на автобус, той пояснив, що їхати далеко, а бензин зараз дорогий. Жах! Для мене неприйнятне подібне ставлення.
І я б змовчала, якби знала, що він бідний чи займає низьку посаду. Але той працює в поважній компанії і є там далеко не останньою людиною.
Зараз думаю, можливо, мені варто припинити спілкування з цією людиною. Для чого мені такі відносини?
Я вже не маленька дівчинка. Я хочу заміж. А ще – почуватися за чоловіком, як за кам’яною стіною, а не платити за свої рахунки самостійно. Заздрю дівчатам, до яких кохані ставляться ,як до принцес. І де ви таких кавалерів знаходите?
А що ви думаєте про ситуацію?
Чи погоджуєтеся з дівчиною?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!