У мене є хороша знайома, звати Віра. Вони живе поверхом нижче та виховує доньку Ілону. Нічого поганого не можу сказати про дівчинку, але вона справжня сіра мишка. Тиха, спокійна, одягається у темні кольори, завжди понура. Ніколи не бачила, щоб її проводили додому якісь хлопці. А Ілоні, до слова вже 23 роки було на той час.
А потім вона часто гуляла з хлопцем Орестом. Я знаю його батьків, вони мешкають у сусідньому будинку. Хлопець хороший, красивий, розумний, школу закінчив на відмінно та зараз працює у великій фірмі. Вони так разом походили 3 місяці, а потім вже весілля зіграли. Ну така Ілона була красива у тій білій сукні, просто словами не передати. Запросили багато гостей, замовили ресторан у центрі міста, приїхали на великому лімузині.
Ну а потім вся романтика пройшла. Ілона займалася хатніми справами, а Орест працював. Зранку прокинувся, сів у свою елітну іномарку та поїхав геть. Повертався хіба пізно ввечері, адже справ було багато. Однак, вдома завжди було чисто, прибрано, а на столі його чекала смачна вечеря. Ілона була чудовою господинею.
Правда, через рік після весілля всі наші сусіди перешіптувалися, коли бачили жінку біля будинку. Адже вона з Орестом вже так довго живе, а діточок досі у них нема. Ну і до чоловіка згодом дійшли чутки, тому він дав зрозуміти – це їхня справа, і самі вирішать, коли час ставати батьками. Та справа була не у бажанні. Одного разу я зустріла маму Ореста, пані Олену.
– Ілона просто не хоче народжувати і все. Каже, що не готова ставати мамою, бо, бачте, цілі у житті не ті. Вона чайлдфрі. Ох, а мій Орест так вже діток хоче і я б залюбки онуків бавила. Тому часто між собою сваряться, – скаржилася жінка.
Ось так швидко плітки розлетілися поміж сусідок. Всі тільки обговорювали такий підлий вчинок Ілони та косо на неї дивилися. Ну хіба ж так можна – не хотіти народити дитинку? А через декілька днів по тому сталося лихо – Ореста найкращий друг Мишко захворів. Вона ще з садка разом товаришували, хлопець був на весіллі свідком і хотів ще хрещеним батьком стати. І така була хвороба, що ніхто у нашому місті не брався до лікування та радили їхати аж закордон.
Ну не залишати тут Мишка хворіти? Тому вже наступного дня він з дружиною полетіти до Польщі на лікування. Однак, залишили для Ілони та Ореста один подаруночок – свого сина Петрика, якому тоді було 3 рочки. Просто всі дідусі та бабусі живуть далеко, аж у інших областях, тому не було часу позиви малюка туди-сюди.
Правда, Ілона на не дуже тішилася такій звістці – майже місяць доглядати за малою дитиною. А ось Орест ледь від щастя не плакав. Він з хлопчиком гуляв у парку, купував йому різні солодощі на іграшки. Навіть спеціально відпустку на роботі взяв. Але часто сварився з жінкою.
– Навіщо нам взагалі ця чужа дитина здалася? Я не хочу більше бачити цього малюка вдома, він мені заважає. Постійно плаче, вимагає багато уваги. Я на таку поміч не зголошувалася, – дорікала Ілона.
І як дівчина раділа, коли Мишко приїхав з лікарні та забрав сина. Тільки Орестові було сумно. Після роботи він заїжджав до друга в гості, щоб провідати Петрика. Щовихідних приходив у гості з подарунками. Ну а така ситуація не влаштовувала Ілону та вони сварилися.
І через 2 тижні жінка не витримала. Забрала всі свої речі, написала заяву на розлучення та переїхала до своєї мами. Здається, що Орестові це було тільки на радість. Вже через рік він одружився вдруге, дружину звали Мирослава. У неї було двоє діток – хлопчик Мирон та дівчинка Леся від першого шлюбу. Він прийняв їх, немов рідних.
А ось Віра щоразу, коли задує Ореста, то так лається. Адже вважає, що це він винен у такій ситуації.
– Ти тільки глянь, на кого він мою донечку проміняв. Негідник! Моя Ілонка була такою хорошою дружиною. Ну нічого, він ще пожаліє, – лаялася сусідка.
Відтоді минуло вже майже 3 роки. Ілона досі сама, а Орест щодня гуляє зі своєю великою родиною. І я не вважаю, що тут є його провина. Адже він хотів рухатися далі, віддавати свою любов діткам та виховувати їх гідно. А дівчина думала тільки про себе та хотіла жити у своє задоволення. Тільки Орест розумів, що бути батьком – найбільша радість на світі.
А ви погоджуєтеся з такою думкою? Можливо, чоловік надто критично ставився до принципів Ілони?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!