Онуки люблять більше не мене, а іншу, “португальську” бабусю. Ну а все через гроші.
Сваха, Валентина Василівна, ще 18 років тому поїхала на заробітки в Португалію. За донькою Христиною тоді залишилася доглядати її покійна мати, бабуся Галина. Я достеменно не знаю, що там трапилося у їх родині, але чула від сина, що колишній батько Христі сильно пиячив та крав гроші. Ну і коли його посадили, то пані Валентина зібрала речі та поїхала закордон працювати.
Там вона вже познайомилася з новим чоловіком, португальцем Енріке. І як всі заробітчанки, висилала гроші доньці в Україну. Христя тоді вже звикла, що їй дарують на свята брендовий одяг, дорогу косметику, купують путівки закордон. Чесно, я спершу навіть боялася, що Христина не вийде заміж за мого Миколу.
Ми звичайна родина, статків таких великих, як вона, тоді не мали. Та і зараз я не можу похизуватися дорогими речами. Живу скромно, працюю бухгалтером на будівельній фірмі. Однак, ні копійки не жаліла на дітей на онуків. Коли робили весілля, то я подарувала молодятам 3 тисячі доларів.
Але подарунки свахи мені ніколи не переплюнути. Вона купила Христині та Миколі 3-кімнатну квартиру в новобудові, дала гроші на ремонт, а на 25 років доньці взагалі подарувала машину з Енріке. А я принесла тільки чайний сервіз та вазоночок. Невістка навіть не розпаковувала подарунок, тільки сухо сказала “спасибі” та заховала його в шафу.
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І вже онуки перейняли поведінку Христини та для них існує тільки одна хороша бабуся Валя. Вона їм з Португалії привозить іграшки, солодощі, одяг. Коли почалася війна, то невістка з дітками поїхала в Лісабон до матері. Там вже пані Валя влаштувала їм справжній курорт, навіть їздили у Францію в Діснейленд декілька разів. Повернулися тільки у вересні, бо діткам до школи треба йти.
На свята сваха приїхала сама, без свого Енріке. Вчора після церкви зайшла до них у гості, дала онукам по 100 гривень за коляду та ще 2 великі шоколадки купила. А вони так глянули косо на мене з якоюсь підозрою.
– Мамо, а то що, нові євро?
– Ні, це гривні.
– Гривні? Що ми на 100 гривень собі купимо?
– Не знаю, якісь солодощі.
Мені так образливо стало, наче онуки в обличчя плюнули. Зім’яли 100 гривень, сунули в кишеню та побігли далі гратися. Навіть не обійняли та не подякували.
Ми погостилися, сваха розповіла про своє королівське життя в Португалії. Звісно, живе там розкішно, наче цариця, бо її Енріке має великий бізнес. Показала ще фото, як вона на яхті катається, у ресторані устриці їсть. А я ті устриці ніколи навіть не бачила!
Тоді за столом сваха попросила онуків заколядувати і дала їм по 100 євро:
– Ось, дітлахи, як справжні євро виглядають. Ну а 100 гривень – хіба то гроші? – і починає хихотіти.
Я вирішила піти додому, удала, що дуже голова болить. Микола провів мене до будинку.
– Сину, я все розумію, що та бабуся на заробітках і має багатого кавалера. Але хіба любов онуків вимірюється такими грошима?
– Ну ма, що ти починаєш? Хіба я винен, що пані Валентина так багато заробляє?
– То мені що, також поїхати на заробітки, аби мене онуки полюбили?
Син мовчав, потім обійняв мене на прощання та пішов додому.
Я не знаю, що робити далі. Старшому онукові 8, молодшому 6, а вони вже так за гроші переймаються. Що буде, як виростуть? Від мене взагалі відцураються, бо бабуся мало заробляє?
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!