Так сталося, що молодша сестра моєї Христі залишилася без житла. Марина навчалася на 2 курсі, орендувала квартиру. Але знаючи її “хазяйновитість”, я навіть не здивований.
Марина була дуже безвідповідальною дівчиною. Поїла – тарілку залишила на столі, навіть у раковину не поставила. Яєшня виходила підсмажена та стояла у сковорідці по декілька днів, поки не починала тхнути. Одяг запханий у шафу будь-як, штани в перемішку з сорочками.
І 2 тижні тому її власниця вигнала геть. Теща, Василина Петрівна, не могла їй ніяк знайти нове житло. Тому ми домовилися взяти Марину на поруки, поки вона не переїде. Добре, що ми жили в одному місті та швидко забрали її речі до себе.
Перші 3 дні Марина поводилася ще нормально. Однак, потім сіла нам нахабно на голову.
Зранку займала душ на годину чи більше. Брала мою бритву для гоління, рушники. Я не міг навіть просто почистити зуби чи вмитися. Добре, що на офісі у нас є умивальники. Я брав свою щітку та зубну пасту, аби нормально виглядати на роботі.
Ще Марина гадала, що має повне право ритися у наших речах. Звісно, вона брала одяг Христини, її сукні та косметику. Навіть не соромилася лізти у шухляду з прикрасами, які я їй дарував на свята. Носила золоті сережки, браслети, годинники. Раз навіть дістала мій ремінь, який колеги подарували на день народження.
Ми не брали з неї грошей за оренду чи комунальні послуги. Однак, просили хоча б нормально себе поводитися.
– Ну я у вас в гостях. Що ви ще від мене хочете? – дорікала у відповідь.
Мало того, Марина подряпала мою машину. Дівчина має права і хотіла покататися. Хоча я суворо заборонив, але от Христя поступилася. І вже на першому повороті Марина стукнула машину сусіда. Так я попав на ремонт двох автівок.
І це була остання капля. Мало того, що Марина нічого не робить вдома, так ще й знищила машину. На те авто я відкладав понад рік!
Тому от вирішив серйозно поговорити і прямо вже натякнути про переїзд:
– Треба квартиру тобі шукати, скоро навчальний рік почнеться.
– А нащо? Мама сказала, що я можу у вас пожити до кінця 4 курсу. Мені тут недалеко. І тим паче, я не платитиму чужим людям гроші за оренду.
Така нахабна поведінка мене розлютила не на жарт. Хоча я спокійна людина та легко можу владнати будь-яку сварку. Але от цей цирк переходив вже всі рамки адекватного.
Тому, поки Марина була в душі, я зібрав всі її речі у валізу та виставив біля дверей:
– Так, ти знаєш, я тобі не нянька та не п’ятизірковий готель. Досить, сама обіцяла, що побудеш декілька днів і все.
– Але куди я піду?
– Куди хоч! На вокзал, у хостел, до друзів чи інших родичів.
Марина взяла сумку та поїхала геть. Зараз живе у своєї знайомої, поки її батьки закордоном. Однак, теща вже який день тероризує мене дзвінками: “Я вам після весілля гроші на ту квартиру дала, а ти мою дитину виганяєш?”
Але пані Василина дала нам тоді 3 тисячі доларів, які ми після ремонту повернули. І мене просили про те, аби Марина перебула пар днів і зайнялася пошуками нового житла. А не залишилася ще на 2 роки до закінчення університету.
Христя повністю підтримує мене у цій ситуації, каже, що я вчинив правильно.
Чому всі родичі такі нахабні люди? От я боюся в гостях чогось зайвого попросити. А тут деякі ходять, наче королеви великі!
Наш читач винив правильно, коли прогнав таку гостю? Як би Ви вчинили на його місці?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!