Свекри в мене хороші люди, вони живуть в селі, добрі та працьовиті. У свої 70 років свекруха гарує на городі мало не цілодобово. Ще й худобу тримає: є корова, свині, коза, індики й кури. Роботи біля того чимало.
Нещодавно свекор переніс мікроінсульт. Впав просто в полі. В ті дні страшна спека була. Я ще телефонувала і попереджала:
– Не думайте працювати, така спека, ви що! Вже ж вік не той.
– А хто помідори збиратиме? Не можемо так залишити.
От і забрала швидка свекра. Щастя, що лікарі вчасно допомогли, могло б статися страшне. Тоді свекруха почала нас звинувачувати:
– Ми цей город лише заради вас тримаємо! Аби мали домашні продукти!
– Не треба, зараз все можна в магазині придбати! Важливіше, щоб ви здорові були!
– В магазині не таке, там все з хімією. От якби ж ви нам допомагали – все швидше було б.
– Ну ви ж знаєте, ми працюємо. Та й до вас ще доїхати треба, а бензин дуже дорогий. Все це вже давно не вигідно.
Свекри викликають у нас почуття провини. Хоча я працюю сімейним лікарям, маю величезне навантаження й у свій вільний маю безліч домашніх справ, ще і якось відпочити хочу. Чоловік працює на заводі. А зараз, коли чимало хлопців забрали на війну – він вимушений брати додаткові зміни. Утім ми досить непогано заробляємо, можемо собі дозволити купувати все необхідне.
Цьогоріч чоловік навіть дав своїй мамі гроші на комбікорм, аби хоч трошки допомогти батькам. Та вони однаково нас не слухають, не хочуть навіть трошки зменшити город.
– Засадіть конюшину на полі, або здайте в оренду.
– Зовсім ви головою не думаєте. Зараз війна. Треба запаси мати!
І ось зараз, спека в нас страшна, я на вулиці не можу довго знаходитись. А свекор зібрався й приїхав, на автобусі, привіз продукти.
– Ось овочі, зелень, молочко свіже, сир!
– Ну нащо ви їхали? Така спека! Вам не можна!
– Так пропаде ж! Шкода!
– Може ви б продавали, вже якась вигода!
– Та не звикли ми до такого! То треба на ринок їхати. Та й не так в нас вже багато.
Не знаю, що вже робити. Боюсь, що доконають вони себе.
Порадьте, як нам бути? Думаєте варто утримувати господарство?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!