Оскільки вас у мене троє, тобі слід все продати і розділити на трьох! Свого часу я пішла від твого батька і не ділила нічого! — заявляє мені мама, — Тобі твоєї частки вистачить на квартиру і сестрі з братом старт буде в життя

У мене не було щасливого дитинства через матір. Загалом весь цей період можна поділити на дві частини: перший — батьки і я абсолютно щасливі, тато просто обожнює своїх дівчаток (мене та матір), він нам ні в чому не відмовляє, я тоді навіть не розуміла, наскільки щасливою була. А другий період — матір покинула батька заради свого першого кохання, забрала мене й поїхала до свого Паші в гуртожиток.

Я тоді нічого не розуміла, навіщо мені Пашу називати татом? І взагалі, куди подівся мій рідний батько?

Коли матір проживала з батьком, то часто влаштовувала істерики, ображалася на нього через дрібниці, а своєму першому коханню вона пробачала абсолютно все. Він жив на кошти, які заробляла матір, цього нам, звичайно, не вистачало і почався період постійного безгрошів’я. Я могла куштувати солодощами та різними ласощами лише в той період, коли батько платив аліменти. Щомісяця я чекала цього щасливого дня. А ще, окрім мене, цього дня чекав і вітчим, який отримував з татусевої «подачки» пляшку пива.

Згодом матір народила ще сестру, за якою я повинна була няньчитися. Я плакала ночами і просто хотіла втекти. Я виконувала все вдома, доглядала за сестричкою, а вони ще й витрачали мої гроші від батька, бабусі на свої забаганки. Коли мені виповнилося чотирнадцять років, я могла самостійно вирішити, з ким хочу проживати, тоді і переїхала до бабусі. В цей період матір ще народила одну дитину. Я не встигла трохи відігрітися в теплій батьківській оселі, як по черзі втратила обох.

Спершу нас покинула бабуся, яка записала свою трикімнатну квартиру на мене, а коли мені виповнилося двадцять — не стало батька. Я тоді не могла прийти до тями, але приїхала матір й підтримала мене. Я їй вдячна за те, що вона організувала прощання, адже я була просто не в змозі. Ніби і пробачила її в той момент, хоча образа була не за розлучення з рідним батьком, а за те, що вона практично забула про мене з того часу. 

Правда, після нашої з нею розмови, я зрозуміла — залишилася у цьому світі абсолютно одна. Після прощальної церемонії матір мені одразу поставила ультиматум: вона хоче ділити спадщину. Я отримувала від батька й бабусі не лише квартиру, а й дачу, автомобіль, заощадження. Однак я взагалі не розуміла претензій матері на це майно. 

– Так, в мене є вас троє, тому все майно слід продати, а гроші розділити на трьох! Я коли йшла від батька, молода була, не ділила нічого, але зараз прийшов час. Тобі твоєї частки вистачить на квартиру і сестрі з братом старт буде в життя.

Я ще не оговталася від трагічної події, тому такі заяви матері були для мене відвертим шоком. Я не розумію, чому я маю віддавати те, що належить мені? Матір свій вибір зробила ще п’ятнадцять років тому, от нехай її перше кохання Паша забезпечує дітей.  Але мої слабкі заперечення мама рішуче відкидала – ти повинна все чесно поділити! Чесно захотіли? Ну, тоді і отримуйте чесно!

– Якщо братові та сестрі потрібна буде допомога — я обов’язково все зроблю для них, але зараз я нічого продавати не буду. І взагалі, що ви маєте до бабусиної квартири, якщо вона залишила її мені? 

Матір просто палала від гніву й побігла, наче ошпарена, до дверей. З того часу я не бачила ні її, ні брата й сестру. Пройшло вже десять років, я вже і своїх дітей маю, хочу зустрітися з рідними, а вони весь цей час заблокували мій номер, в домівку не пускали. От потрібна я їм була знову тільки через гроші. 

Що Ви думаєте з цього приводу?

U2
Загрузка ...

цікаво

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: