Постійно дякую Богу за свою невістку! Вона в мене просто чудова і я ніколи б навіть не подумала, що буду мати ще й дочку. Справді, за всі роки вона стала для мене наче рідна. Однак рідний син Андрій мене засоромив на усе село!
Якщо вас зацікавила ця історія, тоді шукайте більше за посиланням https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Невістка моя Олена сирота. Росла без батьків у дитбудинку, але є настільки доброю та чуйною, що я б ніколи не сказала, що у неї не було батьківської любові.
Пишаюсь нею, адже вона дуже працьовита, вихована та скромна дівчина. Ще півні не співали, як вона вже порається на подвір’ї. А коли я попрошу допомогти, вона враз поспішає до мене.
Андрій вважає, що так має працювати кожна жінка, а якщо вона не робить, тоді слід вигнати її з хати. Натомість сам він палець об палець не вдарить, не те щоб жінці своїй допомогти. Якось кажу я синові:
⁃ Андрію, поламався мій стілець, поремонтуй, будь ласка.
⁃ Дай Олені вона зробить, а мене не тривож, я зайнятий, що не бачиш? — як вскочив до мене син.
⁃ А хіба ж то жіноча справа стільчики ремонтувати? — запитую далі його я.
⁃ А де написано, що це не можна робити жінкам? — відповів Андрій.
Шкода мені було Оленку, але я її завжди підтримувала й в образу не давала. Через деякий час народила невістка діточок, то й маю зараз двох онуків. Жаль Андрія перевиховати мені не вдалося. Утік він світ за очі. Пішов якось до магазину по хліб і не повернувся… Ніколи не думала, що мій син має таку злу натуру…
Два роки не з’являвся Андрій вдома. Увесь цей час чим могла, тим допомагала Оленці з діточками, однак їй все одно було важко одній виховувати діточок. Переписала я будинок на невістку, хоч спочатку документи усі були оформлені на сина, але тепер все змінилось. І як тільки почало життя налагоджуватись, з‘явився Андрій та ще й з якоюсь дівицею. Почав вимагати житло, бо йому ніде жити з нею. Не стала я цього терпіти та й здійняла галас.
⁃ Ану забирайся звідти! Ти мені не син і дому тут твого тепер нема! Осоромився сам і мене осоромив перед усіма, коли покинув свою жінку з дітьми. — кричала я.
Розгнівався, обернувся та пішов Андрій. З того часу більше я його не бачила. А люди на селі дивуються, як це я так добре з невісткою собі живу. Дехто каже, щоб прогнала її, адже живе вона в мене вдома та ще й утримую я її дітей. Проте Оленка мені стала дуже рідною та й онуків своїх я дуже люблю!
Підписатися на автора цієї історії можна за посиланням https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!