Ліда недавно свекруху поховала і дуже плакала. Хоча не було у неї зі свекрухою хороших відносин. Взагалі відносин практично не було. Свекруха жила в селі. Вона все життя там жила. А Ліда з чоловіком – в місті. На початку подружнього життя Ліда пару раз їздила в село до свекрухи – познайомитися. Налагодити контакт. Тим більше на весілля матір чоловіка не приїхала – щось пробурчала про худобу, яку не можна залишити, і поклала трубку – тоді з поштамту дзвонили, тільки там був телефон.
І потім, при візитах в село, свекруха поводилася холодно. Годувала, напувала, але все мовчала і за столом спільним не сиділа майже – поралася по господарству. І випивала дуже. Так, ось так було. Вип’є пару стаканчиків і знову за роботу. Похмура працьовита п’яниця. Вона одна жила.
Ну, Ліда і перестала їздити. Що там робити, якщо тобі не дуже раді? І нудно в селі. Вона передавала подарунки з чоловіком, коли він їздив до матері. А свекруха передавала картоплю, м’ясо, молоко, сир. Дитина народилася. Свекруха особливо в село онука не кликала. Сказала синові: тут річка і колодязі. Корови і свині. Піч. Раптом я не догляну за Костею? Передай йому, що бабуся його сильно любить. І сир зі сметаною передай.
Ось тільки один раз вона сказала про «любить». І все. Так минуло дванадцять років! Начебто все нормально. І навіть добре – свекруха не лізе, не повчає, не ображається, що мало уваги. Сама не лізе і до себе не кличе. І життя йшло добре. Сім’я багатіла, Костик ріс, відносини прекрасні, у відпустці весь світ об’їздили. Нема на що ображатися і скаржитися.
А недавно свекруха захворіла важко. І Ліда з чоловіком і Костиком поїхали в село. До похмурої і відлюдної свекрухи … Приїхали, а вона вже лежить, бліда, і важко дихає. Покликала Ліду і Костика. Постаралася сісти, завалюючись набік. Обняла однією рукою невістку, іншою – переляканого онука.
Застогнала від болю і сказала: «Ліда, ти пробач мені. Я погана і життя моє погане. Я п’яниця була. І жила важко. Прокляття на мені, мати мене прокляла давно ще. Вона ненормальна була, потім напилася і замерзла на смерть в лісі. Я не хотіла заважати. І я не хотіла вам собою шкодити. Я ж люблю вас сильно, ось і берегла від себе і свого страшного життя. Живіть, дітки, добре. І мені вибачте. Накопичені гроші в шафі лежать, під білизною. Милі ви мої … ».
І померла вночі. І Ліда сильно плакала. Тому що це теж любов – не шкодити собою. Не заражати нещастям. Не шукати допомоги. Хоча це так сумно, що серце розривалося – на трюмо всі фотографії … Під білизною гроші залишені. І стаканчик горілки зі шматочком хлібця на столі …
Як ви думаєте, свекруха правильно вчинила зі своїми рідними?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!