На днях трішки посперечалися з дружиною. І раптом вона видала мені фразу, яку обдумую й досі.
Вона запитала: “Ти сам хотів би такого чоловіка, як ти, для своєї дочки, наприклад? Відповідай мені чесно “.
Чесно – я впав у ступор. Подумав. І відповів щиро: “Ні. Я б хотів, щоб він був кращим за мене. Набагато”.
Я б не хотів, щоб на неї кричали і зривались через якісь дрібниці. Я б не хотів, щоб якийсь чоловік спричиняв їй страждання і біль. Я б не хотів, щоб вона плакала, закривши руками обличчя в своїй кімнаті, як робить це іноді моя дружина, коли ми сваримося.
Навіть коли дочці буде 20, вона все одно залишиться для мене маленькою дівчинкою, яка перед сном забиралася до мене на коліна і сміялася, коли я лоскотав її і підкидав вгору. І я б дуже хотів, щоб її майбутній чоловік давав їй стільки ж, навіть більше любові, ніж я зараз. Щоб не сердився на її капризи, поблажливо і терпеливо ставився до її помилок і невдач.
Хотів би, щоб він цінував її – таку, яка вона є, з усіма її незаперечними плюсами і незначними мінусами. Хотів би, щоб він був для неї підтримкою, захистом і вірним другом – і головне – робив її щасливою.
Я вважаю, що моя дочка заслуговує тільки найкращого. І я думаю, так вважають всі батьки на планеті.
Але чому ми забуваємо про те, що наші дружини – теж чиїсь доньки, внучки, сестри, такі ніжні і вразливі. Їх так само любили і берегли їхні батьки.
Перш ніж заподіяти біль дружині, нагрубити, образити її – подумай, хотів би ти, щоб так поступали в майбутньому з твоєю донькою?
З мережі Інтернет.