Після весілля я робила все, аби свекрусі догодити. Дуже кортіло сподобатися їй. Та й не хотіла я, щоб у нас все було, як в анекдотах, вірила, що можна збудувати приязні стосунки.
Чоловік мій, Олег, цінував це. Завжди мене підтримував.
– Яка ти мудра. От подивись, усі довкола сваряться зі старшим поколінням, а ти знаєш, що це ніколи до добра не доводить.
– А чого нам сваритися? Твоя мама добра та щира жінка.
Знаєте, я в це вірила. Адже щоразу, коли ми зустрічалися, Галина Петрівна так солодко щебетала, обіймала мене, хвалила.
– Яку золоту невісточку мені Бог дав. Розповідаю подругам – не вірять. Молюся за тебе, дитино, щодня! Дякую Господу!
– Та годі вам! Нам усім пощастило.
Та коли я вихвалялася гарними стосунками з родичами чоловіка, подруги лише жартували:
– Ти зачекай, вона себе ще покаже! От побачиш!
– Та ні, Галина Петрівна справді щира зі мною.
– Ну, тоді вас треба по телевізору показати, як унікальний випадок!
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
Минуло кілька років, ми з чоловіком мріяли про дитину. Та щось не виходило. Тому я багато працювала, хотілося відволіктись. І ось якось я вже їхала додому, як раптом зателефонувала свекруха.
– Доню, щось я занедужала. Ти могла б мені продукти принести та ліки деякі.
– Звісно. Зараз буду.
За пів години я вже стояла в неї на порозі з повними торбами харчів. Звичайно грошей за все це я не взяла. Не можна ж так з рідними. Хоча насправді витратила чимало 1700 гривень.
Минуло кілька днів і я самотужки вирішила провідати Галину Петрівну. Приготувала всілякої смакоти. Та все ж зателефонувала перепитати, чи що треба.
– Тебе мені й справді Бог послав. Наче відчуваєш. – сказала вона і надиктувала мені величезний перелік продуктів і ліків.
А далі сталося те, чого я аж ніяк не очікувала. Ми попрощалися та я й далі чула розмову. Вочевидь, свекруха просто трубку не поклала.
– От наївна в мене невістка, кручу нею, як хочу! От побачиш накупить на 2 тисячі та знову грошей не візьме. А в неділю я їй знову зателефоную.
Далі я не слухала. Мабуть, у Галини Петрівни в гостях була сусідка, їй вона і розповідала про дурепу невістку. Після цього я й не знала, як бути. Та все ж поїхала. Накупувала всього найдорожчого. Але чек зберегла. Прийшла до свекрухи та вручила їй, наче вітальну листівку.
– А це що?
– Як що, чек!
– Тут три тисячі гривень.
– Все купила з вашого переліку, брала лише найкраще. Вам не можна дешевих продуктів їсти.
– Так це ж половина пенсії треба віддати.
– Що зробиш, такі зараз ціни.
Вона стояла шокована. А тоді пішла мовчки за грошима. А на вечір наскаржилася синові. Він відразу спитав.
– Нащо ж ти таке дороге купувала?
Тоді я йому дала послухати запис розмови, адже мій телефон автоматично записує дзвінки. Засмутився страшенно. Не знаю, що він сказав мамі, та тепер вона дуже тихо поводиться. Ніколи не нахабніє.
А що ви б зробили на моєму місці? Зчинили б скандал чи ні?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!