Олена Миколаївна досить скептично ставилася до своєї майбутньої невістки.
– Ну що з неї взяти? Приїхала з якогось села і зразу дивися, як почала кавалера собі шукати! Не вірю, що у них таке “щире” кохання – пліткувала зі своєю сусідкою.
– Може Мирослав її дійсно кохає? Невже така вона погана?
– Та я тобі серйозно кажу. Він як прийшов з нею знайомитися, то я зразу зрозуміла. Ну сукня така не новенька, ношена, може у секонді купила. Пальто якесь благеньке, легке. Ні манікюру, ні зачіски якоїсь. Навіть косметикою не користується.
Мирослав був єдиним сином у пані Олени. А яка мати не бажає для своєї дитини щастя, гарної родини, достатку? І хотіла бачити біля нього тільки гідну кандидатку на роль своєї невістки. Але всі плани обламала Іванка.
– Мамо, це Іванка. Ми разом навчалися на потоці.
– Вітаю, – крізь зуби процідила пані Олена та скривила награну посмішку.
Іванка поводилася досить ввічливо, виховано, навіть принесла у гості “Тирамісу”, аби сподобатися пані Олені. Та чомусь не вийшло.
– Воно тобі треба? Село забите, а не дівчина!
– Мамо, чому ти так прискіпуєшся до Іванки?
– Ну а ти такий молодий та наївний, думаєш, що вона з тобою через кохання? А гроші? А квартира? Наживатися хоче, от побачиш! Ще, не дай Боже, залетить навмисне, аби тобі на шию сісти!
– Мамо, Іванка орендує собі квартиру і має досить гарну роботу. Перестань так думати!
Але пані Олена була невблаганною. Щоразу, як тема заходила за Іванку – всілякими методами намагалася відмовити сина від таких стосунків. Головний аргумент – “дівчина меркантильна!”
Тільки рано чи пізно вона мала змиритися – Мирон все такий зробив дівчині пропозицію і вона відповіла “так”.
– Мені здається, що вона вагітна. Бо надто швидко у них так стосунки розвивалися. Тільки 6 місяців зустрічається – і вже під вінець! Ой, Боже, ну яку ти мені невістку дав! – бідкалася сусідкам пані Олена.
Найбільше жінку турбували гроші, а точніше – те, що Іванка не місцева, приїхала ще у 2018 році до Івано-франківська поступати. Все думала, що дівчина з її сином тільки через гроші.
– Ну та правильно, вона десь пронюхала, що я маю магазин одягу, великі гроші крутяться. От слині пустила і так захомутала мого сина. А він, дурник зелений, повівся!
Через постійні докори матері Мирослав не витримав та переїхав жити до Іванки. Пані Олена все бідкалася, що невістка взагалі сина у свої “тенета” затягне та буде маніпулювати, змусить від рідної матері відмовитися!
Тоді їй прийшло запрошення на весілля – ресторан за містом, знає, що там буде дорого платити за меню, оренду залу та музикантів.
– Ти дивись, вже його на гроші розводить! То ж такий дорогий ресторан, що на нього я б рік збирала! Точно через гроші одружується.
Однак, відмовити не посміла. Все-таки, переступила через свою гордість та пішла до єдиного сина на весілля.
А свято було дійсно розкішним. Різні наїдки на фуршетному столі, офіціанти бігали до гостей, жива музика та веселий ведучий. Іванка у сукні була схожа на справжню лебідку – така ніжна, легка, всі їй робили комплементи. Пані Олена помітила ще й батьків дівчини одягнені не дуже вишукано. У тата звичайний костюм, мама – однотонна сукня, причесана зачіска, але нігті не намальовані.
– Вітаа-а-а-аю. Ну нарешті я з вами познайомилася! – награно удає радість пані Олена та вітається зі своїми сватами.
– Ой, а це ви мама Мирослава? Вітаю, таке гарне сьогодні свято діти зробили!
– Так, так. А ви чому раніше в гості не приїздили?
– Та все так багато справ на паю та городі, що часу взагалі не мали.
“От селюки забиті” – подумала пані Олена. Однак, далі удавала, що дуже рада бачити новоспечених родичів.
Після вінчання всі гості та молодята поїхали у ресторан. Якраз ведучий оголосив “а зараз будуть подарунки!”. Пані Олені все кортіло побачити – а що ж там ті селяни подарують нареченим?
“Слоїк молока та рульку” – жартувала подумки жінка. Стала першою у ряд, аби продемонструвати свій дарунок – двісті доларів у конверті. А позаду якраз стояли батьки Іванки, однак, з порожніми руками.
– А ви без подарунка?
– Та з дарунком, просто він такий маленький, що нема сенсу купувати конвертик, – жартує мама.
“Люди вже певно геть совість втратили – дитям шкодувати конверта”.
– Іваночко, Мирославку, я вас вітаю! Мої любі дітки, нехай у вас все буде якнайкраще! – лізе обійматися пані Олена та позує на фото.
– Дякуємо, нам дуже приємно, – тихо промовила Іванка.
Пані Олена ще декілька хвилин попозувала для весільних фотографій та відійшла вбік, до фуршетного столу. Взяла келих шампанського та думала, як же її свати зараз осоромляться з подарунком.
Тоді ведучий підійшов до батьків та дав татові мікрофон:
– Люба доню та сину. Так, Мирославе, ти для нас вже почесний син! Ви ще молоді, встигнете з’їсти ложку дьогтю тих проблем. Але бережіть себе, пам’ятайте, що ніякі чвари та сварки не руйнують вашу родину! А ось це подарунок від нас, так сказати, родинне гніздечко на вас вже чекає – і простягнув з кишені…. ключі. Ще на низу такий бантик невеликий був
– Ого, ви тільки гляньте – у нас переможець серед подарунків для гостей! Батьки нареченої подарували їм квартиру!!! – заволав у мікрофона ведучий.
Тоді у пані Олени аж келих шампанського випав з рук. Вона не очікувала, що свати зроблять аж такий великий подарунок!
– Це квартира у новобудові, скоро буде готова до здачі. Там 3 кімнати, ну аби вже і для онука було місце!
Ця фраза про квартиру ще довго фонила у голові пані Олени. Коли весілля було у розпалі, деякі гості танцювали, хтось фотографувався, інші пили на брудершафт, пані Олена вирішила підійти до сина:
– Це що за показуха? Яка квартира? Може вони вас надурили?
– Мамо, а якби ти добріше ставилася до Іванки та вислухала її, то б знала, що батьки – люди багаті, при грошах. Вони набагато більше отримують, ніж ти. Тато – власник ферми та великої ділянки на полі. От вони мають стільки працівників, худоби, здають в оренду комбайни та трактори.
– А я думала..
– Мамо, твій рівень вихованості – судити людей по тому, де вони народилися і як виглядають. Так, Іванка з села, але її батьки – не забиті люди, а виховані та дуже добрі. Ти, здається, казала, що вона зі мною тільки через квартиру? А бачиш, як вийшло – її батьки дали нам житло. То виходить, що зараз ти думаєш, що твій син – альфонс? Так?
Пані олені стало ніяково, тому вона поїхала рано з весілля. Удала, що погано себе почуває, хоча частково це була правда – такою пригніченою вона ще ніколи не почувалась.
Хоча з весілля минув вже рік, Іванка народила первістка, але пані Олена досі скептично до неї ставиться.
– Я через Іванку сина втратила! Він рідко приїздить, майже у гості не заходить. Ще й онука не привозить, все каже “а нащо тобі та дитина від забитої селючки?”
Правильно кажуть люди “мудра свекруха після весілля отримує доньку, а погана – втрачає сина назавжди”. Пані Олена досі сердиться на сина. Чому ж він їй раніше не розповів, хто батьки Іванки та ким вони працюють? Можливо, вона б змогла після того набагато краще ставитися до дівчини.
А тепер сидить сама у своїй квартирі. Колись переймалася, аби невістка не забрала її хороми. Але зараз вона переймається, аби син взагалі від матері рідної не відмовився – все пам’ятає, як пані Олена була категорично проти їх шлюбу.
Як жінці переступити через свою гордість та помиритися з сином й невісткою?
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними. Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]
Напишіть нам в коментарях у Facebook!