Обох дітей виховувала однаково, а виросли зовсім різними людьми. Я б сказала навіть протилежно різними.
Син Віталій старший, а донька Маруся молодша. Як мама, люблю своїх дітей однаково, проте важко це робити, коли вони між собою ворогують.
Маруся вийшла заміж перша, тому переїхала з чоловіком в окреме житло. Проте з того часу вона вже двічі була розлучена та має двох синів.
Зі мною живе Віталік разом зі своєю дружиною Лідією. Вона вчителька у школі та й просто чудова людина. Ніколи не думала, що мені так пощастить з невісткою. Однак дочка з невісткою зовсім не ладять.
Марусині діти часто приїздять до нас на канікули й взагалі полюбляють бути в селі. До того ж невісточка любить з ними бавитися, придумувати для них різноманітні цікаві заняття, розваги. Вона ніколи не жалілась та не дорікала, хоч бавила чужих дітей.
Лідія є дуже гарною господинею: готує на відмінно, в домі завжди чисто, роботи на городі не боїться. А виглядає мов лялечка! Волосся блискуче, вії підмальовані, нігті доглянуті, сама робить собі манікюр зі спеціальною лампою, та пахне завжди гарно! Чесно, немає до чого придертися і я пишаюсь такою невісткою! Лиш поки діточок не мають, але я впевнена, що таку сім’ю Бог обдарує своїми ласками!
Натомість донька чи то заздрить, чи то має якусь особисту неприязнь до Ліди, бо завжди чіпається до неї. Каже, що вона прийшла на все готове, хоч куди не глянь усюди видно діло рук невістки. Одного разу такий скандал вчинила, що пів села чуло крики Марії.
– Та ти кара Господня! Як ти дітей моїх виховуєш? Не пхайся куди не треба — верещала донька.
– Я лиш допомогти хотіла — спокійно відповідала їй Ліда.
– Дуже мудрою вчительохою себе вважаєш? Спочатку подивись на себе, як ти виглядаєш, в жоден одяг не влазишся вже!
І так кожного разу, коли донька приїжджає в гості. До речі, до роботи моя Маруся зовсім не спроможна. Для неї село це “фу” і “фе”. В жодному разу свій манікюр вона в грязюку не запхає, город вона ненавидить, але картоплю, різні закрутки чи м’ясо возити в місто вона любить. Вже тоді нічого їй не смердить.
Брата свого Маруся називає підкаблучником, а мене звинувачує в тому, що її не люблю та не поважаю, тільки сім’ю Віталіка признаю. Хоч це не так.
Нещодавно я собі подумала, що якби невістка мала норовливий характер, або ж не намагалась терпіти усі ці витівки Марусі, то ми б вже всі давно пересварились і ворогували між собою. Однак вона вміє все згладити, змовчати, інколи перевести в жарт, забути чи вибачити.
Не знаю та не розумію, чому моя донечка, кровинка моя, так себе поводить? Може вона така через те, що в неї не складається особисте життя? А може заздрить невістці? Однак я волію радше передати їй сумку в місто автобусом чи поштою, аніж щоб вона приїжджала. Видихаю з полегшенням, коли Маруся каже, що не зможе приїхати.
От так в житті буває, коли невістка добріша від рідної дитини…
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Напишіть нам в коментарях у Facebook!