Отримав на роботі премію і вирішив зробити подарунок батькам, але згодом сильно пожалів про таке рішення

У сім’ї нас було двоє: я і мій брат. Я був на чотири роки старшим, тому вже з народженням молодшого сина про мої потреби батьки навіть не згадували. Більшість уваги отримував саме Петро. Чому? Не знаю. Але мені здається, що так буває у всіх сім’ях і я точно не виняток. 

Зараз нам уже по 30, але нічого не змінилося. Хочете вірте, а хочете ні, але батьки досі роблять між нами велику різницю. Петрові багато пробачать, жаліють його, допомагають постійно. Мені ж дістаються тільки докори та обурення. Але ж і я начебто їхня дитина. Втім, за стільки часу я змирився з подібною позицією. Тим часом рідні цим активно користуються. Вони перекладають на мене всі клопоти по господарству. А якщо щось трапляється, то винен також я. 

 Десь глибоко в душі мені неабияк прикро через це, але з іншого боку, це стало хорошим уроком для мене, як для батька трьох діток. Я стараюся не повторяти помилок своїх батьків.

І ось нещодавно мені вручили премію на роботі, але я визнав, що маю все необхідне для життя. І мені дуже захотілося зробити приємне своїм батькам.

Пошепки

Вони у мене вже старенькі, а на морі так і не були. Тож це була прекрасна нагода вирушити на відпочинок до якоїсь країни. Гадаю, що в старості слід приділяти самому собі особливу увагу. Тож кругленьку суму я віддав своїм батькам, наголосивши, що це їм на відпочинок.

Минуло трохи часу. Телефоную мамі, питаю, як там справи, куди їдуть і таке інше. А вона спочатку промовчала, а тоді зізналася, що їхати вони з татом нікуди не будуть. Гроші віддали Петрові. Мовляв, у нього зараз проблеми в сім’ї, фінанси зайвими не будуть. 

Вирішив дізнатися, що це за проблеми такі в мого брата, про які я не знаю. Намагався видзвонити його, але марно. Виявилося, він з дружиною на морі. Уявіть собі. За батьківські ж кошти. Я ледь не луснув від злості. Я ж не брата утримую, а батьків. Яке він взагалі мав право брати кошти у пенсіонерів? Зовсім совість утратив? Якби знаю, що рідні так вчинять з моїм подарунком, то нічого нікому не дарував би, а сам вирушив на відпочинок. Роби людям добро, називається.

Я позлився трохи, але всередині себе, бо конфліктів з батьками не хотілося. У них вже здоров’я не те, щоб вирішувати такі суперечки. зате для себе я висновки зробив. Тепер ні копійки не дам нікому. Якщо захочу допомогти, то привезу продуктів чи допоможу в побуті, а на більше хай ніхто навіть не розраховують. Напевне, і мені час приділити більше уваги собі та власній сім’ї. А в батьків є ще один син. Хай він про них і дбає.  Чи правильно вчинив чоловік?

А що думаєте про вчинок батьків?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector