Оце так мій зятьок викинув штуку. Прийшов до нас, влаштував розбірки ще й продукти забрав. Про все по порядку.
Наша донька Леся вийшла заміж за хлопця із сусіднього будинку. Жити вони відразу почали самі у його квартирі. Олексій не поганий чоловік, гарно заробляє та все для сім’ї старається. Доньку нашу любить.
Він завжди, як закупляв на тиждень продукти, то і нам передасть щось, хоч ми й не просили. Нам було приємно, бо ми вже літні люди й роботу знайти важко. Мій чоловік уже 3 місяці вдома сидить, а мені одній все не витягнути.
Тієї зими донька з зятем купили собі упса. То такий прилад, що від нього можуть холодильник та інші прилади працювати, як світла немає. А як світло вмикають, то його на зарядку ставиш. От ми у них тепер деякі продукти зберігаємо, щоб не зіпсувались.
Вчора до мене прийшла донька і, як завжди принесла повно продуктів. А ввечері влетів до квартири Олексій.
– То це я маю вас годувати? – накинувся з порогу.
– Що сталось?
– Я не проти вам допомогти, але це не означає, що потрібно на шию вилазити. Ми постійно вам продукти давали і зберігали ваші у себе, та не варто так нахабніти. Ваше, то ваше, а наше – це наше. Для чого ви забираєте у своїх онуків їжу?
– Яку їжу? Що ти городиш?
– Подумайте добре, бо інакше я все Лесі розкажу, як ви з холодильника у нас крадете.
Тоді забрав пакети з продуктами і пішов, сказавши, що на цьому їх допомога скінчилась.
Це він говорив про те, що я сама у них взяла ковбаси, сиру, фруктів та хліба. Ну хіба це крадіжка? Невже йому шкода? Вони ж самі дають, яка різниця, що це я взяла?
Нічого, я ще з донькою поговорю, щоб вона чоловіка напоумила.