– Оце ти дівчина — кров з молоком! Не те що моя Наталка. 40 років, а тіло вже як сухофрукт, — заявив чоловік, не здогадуючись, що я стою за дверима

Я не могла повірити в те, що мені скоро виповниться 40 років. 

Тиждень перед Днем народження не могла собі місця знайти, накручувала себе, годинами стояла біля дзеркала намацуючи нові зморшки на обличчі

– Наталочко, та не хвилюйся ти так! Ти дуже молодо виглядаєш. Майже не змінилася з того часу, як я тебе зустрів, — заспокоював мене коханий чоловік. 

Назар завжди був для мене найбільшою розрадою і підтримкою. Ми разом ще зі школи. 

Коли мені виповнилося 18 років, я завагітніла. Дуже переживала, що наречений мене покине, відмовиться від мене, але не так все сталося. 

– Дурненька моя, я ж тебе люблю. Ми одружимося і все буде добре. Виховуватимемо нашого малюка в любові і теплоті. 

Зараз нашому Іванкові вже 21. Зовсім дорослий. Навчається за кордоном. 

На святкування не зможе вирватися — зараз такий час, що в Україну краще не повертатися.

Запросила собі сусідів, друзів і колег по роботі. Велика компанія — запорука веселої забави. 

– Наталю, щиро тебе вітаємо! Пробач, ми донечку з собою взяли. Вона недавно з хлопчиком розійшлася – сама знаєш, як воно у 18 років буває. 

– Звісно, звісно! Ласкаво прошу до столу. 

Перший тост говорив Назарко. Зізнавався в коханні, казав, яка я прекрасна і молода, а ще анонсував сюрприз для найкращої дружини, який він презентує мені наприкінці вечора. 

Я аж розчулилася, так гарно він говорив. 

Ото тобі пощастило з чоловіком, Наталко. Такого кохання тепер ніде не знайти, — сказала Маринка, яка болісно переживала розлучення зі своїм Сергієм.

Забава була в самісінькому розпалі. Ми танцювали, веселилися, як в останнє.

– Імениннице, вино скінчилося. Треба поповнити запаси. 

Я хотіла попросити Назара. Обертаюся, а він кудись зник. Попленталася сама до погреба. 

Чую дивні звуки, наближаюся ближче, підглядаю в шпаринку, а там….

Мій Назар в обіймах сусідської донечки. 

– Ох, яка ти! Кров з молоком! Не те що моя Наталка — сухофрукт. Іноді торкаюся її, а самого аж верне. 

Я не могла повірити своїм очам і вухам. Відійшла до яблуньки, сперлася і ридаю. 

Спершу хотіла влаштувати скандал, вигнати його на очах у всіх гостей, але потім подумала добре і вирішила себе не соромити. 

Натягнула фальшиву усмішку на обличчя і повернулася до столу. 

За кілька хвилин зайшов Назар. Та безсоромна, на щастя, пішла додому. 

Чоловік підходив до мене, тулився, обіймав, а мені хотілося кричати не своїм голосом. Молила Бога, щоб Він дав мені сили витримати все це. 

– Сусіде, то де ж обіцяний сюрприз для красуні-дружини? 

Назар витяг з кишені коробочку, відкрив її і з гордістю почепив мені на шию розкішне кольє. 

Пошепки

Всі аж ахнули від такого щедрого жесту.

– Назаре, ти перевершив самого себе! 

Таки справді! Того вечора він перевершив всі мої очікування. 

З горем навпіл відпровадила усіх гостей додому, а сама взялася за миття посуду. 

Чоловік після веселих розваг з 18-річною дівчиною дуже втомився, тому одразу заснув. 

Наступного ранку я приготувала йому “сюрприз”, а сама зібралася і поїхала до братів. 

Дуже цікаво було б глянути на обличчя Назара, який прокинувся і побачив на моїй половині ліжка гори сухофруктів. Там було усе, що хочеш: курага, чорнослив, сушка. До вибору, до кольору. 

Я зайшла в квартиру зі своїми братиками. 

– Наталю, що це відбувається? Ти бачила наше ліжко? 

– Так, а що? В нашому ліжку все без змін — самі лише сухофрукти. Так ти мене вчора назвав?

– Кохана, ти все неправильно зрозуміла. Все не так, як ти думаєш. 

– Назаре, слухай мене уважно! Зараз збираєш свої речі і вимітаєшся звідси. Даю тобі 15 хвилин. Інакше доведеться пригадати собі часи, коли я професійно займався боксом, — втрутився в розмову брат. 

Наляканий зрадник хутко зібрав свої манелі. За 10 хвилин ані сліду від нього не було в моєму домі. 

Я подякувала Дмитрові та Роману за допомогу, зачинила за ними двері, а сама впала без сил на ліжко і тихо плакала. 

Ні з того ні з сього мені стало дуже погано. Невже вчора чимось отруїлася? Та ну, бути цього не може…

Через тиждень зрозуміла, в чому ж справа. 

Вітаю вас! Ви вагітна.

Я була шокована. Не могла повірити в те, що знову стану мамою. Не сумнівалася ні хвилини — добре знала, що збережу дитину. 

9 місяців минули дуже швидко. Перед пологами я тремтіла від страху, але мене дуже підтримував синочок, друзі, рідні. З їхньою та Божою допомогою я народила здорову і прекрасну дівчинку. 

Виховую її сама, хоч Назар всіляко намагається мене повернути. Мало не щодня вештається біля будинку в надії побачити свою дитину. 

Але я проти. Не хочу його навіть знати! 

Я розквітла, стала за собою більше доглядати. Кавалерів — хоч відбивайся. Їх не лякає навіть те, що в мене маленька дитина. Хай Назар кусає тепер лікті, раз не навчився цінувати все те хороше, що в нього було. 

Чи змогли б Ви пробачити Назарові? 

Напишіть нам у коментарях на Facebook

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився з нами читач сторінки “Пошепки”. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю.

Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть свою історію і команда наших редакторів поділиться нею з іншими читачами. Надсилайте на пошту [email protected]

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Sofia
Adblock
detector