П’ятирічний онук вибрав шматок торта з шоколадною фігуркою, але свекруха забрала цю тарілку собі

– Минулого тижня у моєї свекрухи був день народження. Ми таку подію пропустити не могли, тому зібралися з чоловіком та сином і поїхали вітати бабусю. Купили їй квіти і торт. Знаємо, що вона любить солодке. Та й подарунок був не з дешевих. Спеціально наперед замовляли дизайнерський торт у місцевій кондитерській. Там навіть про зручність подбали – усе акуратно порізали заздалегідь. Кожен шматочок стояв на шматочку мереживного паперу, а разом вони утворювали красивий візерунок. Зверху ще квіти шоколадні були. Ну і, ясна річ, дитина пригледіла собі ці їстівні прикраси,- розповідає тридцятирічна Анна.

– А далі що?

– Ну ось, приїхали до чоловікової мами. Привітали її. Далі сіли за стіл. Вона одразу всім чаю налила і на стіл наш торт поклала. Почала роздавати шматочки й собі одразу найбільший схопила з наймасивнішою квіткою зверху. Каже: “У мене день народження, мені сьогодні тільки найкраще!” Ми вирячилися на неї. Поводиться, як дитя. А в сина аж сльози на очі навернулися, так сильно він хотів той шматочок …

Малюкові тільки п’ять років виповнилося. Він ще й єдина дитина в сім’ї. 

Батьки Анни внука обожнюють. Усе найкраще тільки йому й віддають. Вони дозволяють Сергійкові все, що безпечно. А про їжу взагалі можна змовчати. Абсолютно все, чого дитя забажає, одразу ж опиняється у його руках. Напевне, якби день народження того дня святкувала матір Анни, то найсмачніший шматок точно дістався б Сергійкові.

У батькової матері онук буває набагато рідше. Воно і видно.

– Власну дитину я вже виростила! А зараз нічого нікому не винна. Сидіти з онуком не збираюся,- постійно нагадувала свекруха.

Не знаю, чому чоловікова ненька постійно так бідкається,  якщо сидіти із Сергійком ми її навіть не просили. Вона живе своїм життям: їздить по санаторіях, ходить до подруг, гуляє у парку, відвідує гуртки для пенсіонерів у будинку творчості.

Пошепки

З нами бачиться тільки на великі свята. Це всього кілька разів на рік. Але постійно у нас усе закінчується сваркою або непорозумінням.

– Свій день народження свекруха завжди святкувала без нас. Збирала подруг чи знайомих і відзначила винятково з ними. Ми з’являємося тільки на наступний день або на найближчих вихідних. Усім такий формат підходить. Але вперше жінка викинула такий номер з тортом. Мій чоловік їй навіть сам тоді зауваження зробив. Мовляв, могла б цей шматок дитині залишити. 

– А вона що?

– Вона? Вона у нас непохитна. Питає, чого це вона мала у свій день народження найкращий шматок торта дитині віддавати? Ми з її слів самі свою дитину маємо виховувати і балувати. А в її обов’язки це не входить. Та й взагалі ми його розпестили. Чого це кращий шматок завжди йому? 

Анна і досі злиться на свекруху.

– Мої батьки аж роти повідкривали, коли почули це. Усі довкола кажуть, що у моєї свекрухи маразм, ось вона і показує такі вибрики. Моєму чоловікові теж така поведінка матері не подобається. Але за класикою він намагається її захищати та виправдовувати. Тоді їй зауваження зробив, а тепер каже, що, можливо, вона навіть має рацію. Напевне, це в них така сімейка.

На чиєму боці правда, як гадаєте?

Чи вважаєте доречною думку про те, що все найкраще – завжди дітям?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Ivanna
Adblock
detector