– Памʼятаєш, багато років тому ти повернувся з фронту? – почала та, що дід аж підвівся від несподіванки

Старенька Стефанія сиділа біля свого чоловіка з мокрою ганчіркою і протирала його гарячий лоб. Дід горів, і це сильно її налякало.

– Слухай, напевно саме час зізнатися тобі. Тільки ти дослухай мене, добре? Лежи, лежи! – почала жінка.

– В чому зізнатися?

– Ти насправді не мій чоловік. 

Дід вилупив очі, протер окуляри і аж підвівся на ліжку.

– А це як розуміти?

– Памʼятаєш, багато років тому ти повернувся з війни? Коли вʼїжджав у село я кинулася тобі на шию…Обіймала, цілувала!

– Памʼятаю…

– Вже тоді я зрозуміла, що ти не мій чоловік. Я переплутала. Ти був дуже схожим на нього. На Ореста, який загинув там, а я не вірила… Ти був дуже гарним. На другий день ти хотів полагодити дах горища на якому ми тоді ночували. Виліз, послизнувся і впав… Тоді тебе аж до лікаря повезли. Він сказав, що пощастило, вдарився головою, але цілий, хіба б трохи памʼять втратив.

Пошепки

Тоді я вирішила, що відпускати тебе не буду. 

Стефанія розказала все до кінця. А тоді дід взяв її руку і розсміявся.

– Ти дурна стара! Думала я нічого не знав? Я ж полюбив тебе з першої хвилини! Одразу, як ти кинулася на мене. А коли з даху впав, то ніякої памʼяті не втрачав! Потемніло в очах і все! То я попросив лікаря тебе переконати в цьому… Боявся втратити тебе…

А ти сама почала говорити про кохання, то я ще більше зрадів. Не довелося нічого вигадувати. 

– Ах ти старий хрящ! І ти весь цей час мовчав? А раніше сказати?

– А коли раніше? Як діти народилися там і часу дуже не було. Одне, друге, десяте.

– Оце ти даєш, дід! Добре, що хоч зараз зʼясували! Ти там одужуй скоріше!

– Ти тільки свої нюні не розпускай! Все буде добре! 

Щире кохання чи авантюра довжиною в життя? Як вам історія старенької пари? Ви б пішли на такий крок?

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

Напишіть нам в коментарях у Facebook!