Інколи мені здається, що свекрухи надто легковажно ставляться до своїх невісток. Не потрібно їх зживати зі світу, адже, можливо, саме від невістки потрібна буде допомога. От, наприклад, я заміжня вже 17 років. Свекруха не прийняла мене з самого початку, і не втрачала можливості, щоб образити мене. Неодноразово пліткувала про мене, натякала чоловікові, що діти не від нього. Навіть на весілля приволокла колишню мого чоловіка!
Потім почала наговорювати дітям на мене, що скоро тато мене покине, я його не заслуговую. Я стільки ночей через неї не спала, стільки сліз в подушку пролила, а тепер повинна за нею доглядати. Кинути роботу і присвятити себе догляду за жінкою, яку я терпіти не можу.
Нещодавно у свекрухи стався інсульт, у неї паралізувало половину тіла. Вона не може сама ходити в туалет і приймати їжу. Вона не потрібна своїй дочці, адже у неї вдома діти і вона не впорається ще й з доглядом за лежачою матір’ю.
А у мене, хіба, немає дітей? Чому я повинна впоратися, якщо навіть її власна дочка сумнівається в своїх силах?
Можна продати квартиру свекрухи і на ці гроші забезпечити їй догляд в спеціалізованій установі. На це не згодні ні мій чоловік, ні його сестра. Сестра чоловіка особливо проти, адже спадок тоді їй не дістанеться. Тобто, виносити судна за хворою мамою, вона не хоче, а квартиру не чіпайте, вона її потім успадкує?
Чому саме я повинна кидати роботу? Так, я мало заробляю, але мій начальник зібрався на пенсію і хоче мене рекомендувати на своє місце. А це буде відчутна прибавка до зарплати. Доглядальницю ми найняти не можемо, у нас іпотека. Жити в квартирі свекрухи теж не можемо, там живе її дочка з дітьми, хоча своє житло у них є, вони його здають. Вони всі на мене тиснуть, цілими днями я тільки і чую, що я повинна. Але кому? Жінці, що знущалася з мене стільки років? Не хочу. Чоловік натякає на розлучення, якщо відмовлюся.
У мене в самої старенька хвора мама, але ми з сестрою домовилися: вона доглядає за мамою, я не претендую на спадщину. Я згодна сидіти зі свекрухою тільки в одному випадку, якщо вона перепише на мене квартиру. Не на чоловіка, не на онуків, а на мене.
Мені сказали, що це нахабство. А скидати свою матір на чужу їй людину, на мене, це не нахабство? Адже це я відмовляюся від нормального життя, я буду мити і годувати цю жінку, виносити за неї горщик і робити масаж.
Свекрухи, чому ви не думаєте про майбутнє, коли зживаєте зі світу дружин своїх синів?Адже саме ці нещасні жінки будуть ходити за вами в старості.
Що б ви зробили на місці цієї жінки?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!