Місяць тому не стало мого коханого чоловіка Василька. Ми прожили разом 15 років у шлюбі. Останній рік Вася себе вкрай погано почував. Часто хапався за серце, задихався, втрачав свідомість. Я навіть сама боялася залишати його у квартирі, поки йшла у магазин.
Останні 2 місяці життя видалися пекельними. Вася весь час проводив у стаціонарі. Я буквально ночувала в лікарні біля палати на невеличкому кріселку. Була змушена продати машину, аби оплатити лікування, бо це було досить дорого та не по кишені.
Через нерви я сама дуже схудла. Сусіди казали, що я виглядаю наче те зомбі.
У мого Василя є син від першого шлюбу. Чому вони розлучилися з жінкою – не знаю і не хочу пхати носа у чужі справи. Навіщо минуле так згадувати?
Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І з Олежиком він вкрай рідко спілкувався. Хоча у нього самого є вже двоє діток, але Василь бачиться з онуками хіба на свята. І те, Олег не приїздить у гості, а телефонує у Скайпі. Мене він взагалі в родину не прийняв, був категорично проти того, аби ми з Василем офіційно уклали шлюб.
Може, він ображався на батька через розлучення? Або ж бачив у мені якогось ворога. У мене з Василем не дуже велика різниця у віці, 10 років. Чи думав, що я хочу забрати будинок Василя собі.
Мій коханий мав прибутковий бізнес – декілька магазинів з м’ясною продукцією. І прибуток чималий. На ці гроші він збудував гарний будинок на 2 поверхи, є окрема літня кухня, велика тераса і гараж.
– От знаєш, будував цю хату і думав, як тут онуки будуть радісно бігати і кричати. А там, де гаражі, взагалі хотів збудувати дитячий майданчик. Але отак Олег вирішив, що я йому більше не батько, – сумно зітхав Василь.
Навіть важка хвороба батька не зуміла примирити його і сина. Олег за весь час зателефонував тільки 3 рази, просто поцікавився, як самопочуття. Однак, не пропонував якусь допомогу чи навіть просто провідати батька у стаціонарі. Щоб ви розуміли, навіть сусіди пропонували якусь поміч.
Так от…Місяць тому я поховала Василька. Таке враження, що наче частинку мене закопали в землю разом з коханим. Мені навіть родичі під руку вели до цвинтаря. Думала, що з горя взагалі в ту яму стрибну.
На похорон приїхав Олег зі своєю жінкою та дівчатками. Зі мною не говорили, трималися осторонь.
Тільки коли всі родичі та знайомі поїхали з поминок, то Олег підійшов до мене:
– Я чув, що батько переписав на тебе бізнес та нерухомість. Думаю, тобі треба заплатити якусь частку мені або ж віддати будинок.
Я була вражена зі слів сина. Ще буквально декілька годин тому поховали батька, а він вже спадок хоче ділити.
– Я його рідний син.
– Син? Ти ні разу батькові ліки не привіз. Ні разу не провідав його у стаціонарі. То який ти син? Нелюд!
Олег поїхав геть. А наступного дня прийшла заява до суду. Він серйозно хоче відсудити свою частку.
Але хіба так можна? От він на свого хворого татуся ні копійки не дав. Лікування та похорони я сама оплачувала. Бідний Василь певно в могилі з такого горя перевертається…
Підпишіться на автора у нашому телеграм-каналі, де знайдете нові життєві історії: https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!