Влітку мій син одружився. Денис давно зустрічався з Наталкою, я знала, що йде до весілля і дуже раділа. Ми віддали синові дідову квартиру, повністю її обставили й мали чим. Насправді я багато років працювала в радянському продовольчому складі. Там часто давали зарплату речами та й знижки мали. Тож за життя я набрала стільки всього, що ледве двох гаражів вистачало, аби зберігати. Натуральні килими та ковдри, меблі, текстиль, каструлі, сервізи. І все ж не таке, як тепер в магазинах, а якісне, міцне.
Тож ще до весілля я вирішила зробити молодим сюрприз. Повністю обставила їхню квартиру. Так гарно вийшло, словами не передати. Я уявляла, як вони радітимуть і на душі ставало тепло. І ось за два дні до святкування я привела молодих в нову оселю.
Син просто мовчав, а невістка почала плакати.
– Ти чого? Не дякуй! Мені для вас нічого не шкода! І мені спокійно, що все маєте.
Наталя стримано подякувала. Мене ще тоді здивувала її реакція, та я не переймалась через це, адже усі ми різні, не кожен може щиро виказувати радість. Згодом молоді переїхали, син розповідав, що вони там щось планують змінити, мовляв, просто меблі переставити, та я не зважала, їм там зручно має бути.
Якщо вас зацікавила ця історія – шукайте більше зворушливих та життєвих оповідок за посиланням – https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
І ось цьогоріч перед до новорічних свят я вирішила завітати до молодих, привезти консервацію, аби мали на Різдво. Я мала запасного ключа, не віддала синові, на випадок, якщо щось станеться.
Тож я приїхала до сина, відчинила і дар мови втратила від побаченого. Не було ані моїх килимів, ані меблів. Лише комод залишився і той перефарбували в білий колір. Я почала шукати свої сервізи, каструлі. Та ні кухні був якийсь дивний посуд, квадратні білі тарілки, все таке холодне й нецікаве. А замість моїх каструль з квіточками на плиті стояли металічні з нержавійки. Ні келихів з кришталю, ні ваз. Я вирішила дочекатись дітей і влаштувати їм допит.
Щойно син увійшов – відразу зрозумів, добра не буде.
– Де ви мої речі діли?
– А ти чого навіть не попередила?
– Як не подобалось, що ж не сказали.
– Зрозумій, воно все застаріле. Таким зараз не користуються. Дружина щось своїй бабусі віддала, щось продала через інтернет.
– І як не соромно так з подарунками? Як не сподобалось – треба було віддати!
– Мамо, поверни нам ключа! То не правильно, що ти так приходиш, коли ми відсутні.
Такий вчинок молодих мене дуже образив. Не хочу тепер з ними спілкуватись. Та вважаю, що все це провина Наталі, син так би не вчинив.
А як би ви відреагували на таке?
Більше цікавих життєвих історій тут – https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!