Одного разу випадає мені термінове відрядження. Беру квиток на ранній рейс. Виліт в шостій. Значить, потрібно бути в аеропорту максимум в п’ятій. Прокинутися в четвертій. Лягти раніше. Такий план. Вдома – нікого. Дружина на ювілейній зустрічі однокласників, син-студент у своєї дівчини.
Дружина повернулася додому за північ і не знайшла в своїй сумці ключ від дверей. Щоб не будити мене, вирішила зателефонувати синові на мобільник. Вона передбачала, що він, як завжди, в цей час сидить за комп’ютером у своїй кімнаті і, ніби то готується до заліку. Але в цю ніч син залишився у своєї подружки. Він прийшов почистити акваріум під час відсутності батьків і несподівано затримався.
– Які двері? – ліниво розвалившись у кріслі і постукуючи пальцем по чистому склу акваріума, цілком резонно запитує хлопчик.
– Вхідні.
– А ти де?
– Я стою перед вхідними дверима.
Дівчинка чує цей діалог і так витріщає очі, що стає схожою на найбільшу золоту рибку зі свого акваріуму. Вона знала, що мама у її друга дуууже сувора, але що вона прийде за своїм сином в цей час …
Розмова стала набувати стрибкоподібного вигляду, періодично пропадає звук. Це син закриває слухавку рукою і спілкується з дівчинкою.
– Як вона дізналася адресу? – злякано питає дівчинка.
– Як ти дізналася адресу? – розгублено повторює хлопчик.
«Син у мене з почуттям гумору», – з гордістю відзначає мама.
– Дуже дотепно. Відкривай! – каже вона.
Хлопчик, як би підтверджуючи наявність гострого розуму, каже дівчинці:
– Вона все знає. Червоний диплом!
Він згадує, як мама в дитинстві казала йому, що від неї нічого не можна приховати, вона все по очах визначає. Дівчинка, зображуючи привітну господиню, біжить на кухню готувати чай. Хлопчик, як і раніше намагається осилити дві думки: як мама дізналася адресу і в чому причина такого пізнього візиту. – Давай же, відкривай, – нетерпляче вимагає мати.
Син, з обличчям задумливого сомика, потягуючись, підходить до дверей і дивиться у вічко. Звичайно, там ні душі. Для когось це – нормально, хлопчик же впадає в глибокий острах. Він відкриває двері і визирає. На сходовому майданчику від цього більше людей не стає. Про всяк випадок він спускається на поверх нижче … Нікого не знайшовши, повертається. Трохи загальмовано прикриває двері і намагається придумати пояснення цьому факту. Це йому не вдається.
– Ну і де ти? – вже грізно запитує мама.
– Я відкрив двері. Тебе немає.
– Ну, вистачить жартувати.
Син знову відкриває двері. Удвох з подругою вони виходять на майданчик. Хлопчик піднімається на поверх вище, а дівчинка спускається. Результат аналогічний попередньому.
На цей раз дзвонить хлопчик, і голосом людини, яка раптово і назавжди втратила зір, каже:
– Мамочко, я тебе не бачу.
Мама теж починає хвилюватися, адже неодноразово радила хлопчикові менше сидіти за комп’ютером.
– Я стою біля ліфта, синку.
Ці слова, що пролунали в п’ятиповерховій хрущовці, викликають ще більше занепокоєння. Хлопчик дивиться на дівчинку, ніби та приховувала найстрашнішу таємницю і невпевнено бекає:
– У нас ліфта не-е-ема …
– Мені це вже набридло. Клич тата?
Хлопчик розуміє, що в такій ситуації мова може йти тільки про батька дівчинки і відповідає:
– Їх немає. Вони поїхали на дачу.
– Хто вони?
– Батько і його нова дружина.
Так … Нарешті, мама також починає підозрювати, що сходить з розуму. Вона з останніх сил намагається чіплятися за дійсність. Особливо їй допомагає в цьому інформація, що за сьогоднішній вечір її чоловік вже встиг завести собі нову дружину.
– Яка така дружина?
– Друга.
– У кого друга дружина?
– У Миколи Івановича нова, друга дружина.
– Хто такий Микола Іванович? – задає пряме запитання мама.
– Батько.
– Чий батько?
– Маші. Тоді вона обережно і по-материнськи дбайливо задає останнє запитання:
– А де твій тато – Віктор Іванович?
– Так він же вдома …
– Не зрозуміла … А ти де?
– Я не вдома.
… Довелося дружині дзвонити в двері. Виявивши мене вдома самотнього, вона дуже зраділа, а я ледь не спізнився на літак.
Вам сподобалася історія?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!