Перед відрядженням: дружина повернулася додому за північ і не знайшла в своїй сумці ключ від дверей

Одного разу випадає мені термінове відрядження. Беру квиток на ранній рейс. Виліт в шостій. Значить, потрібно бути в аеропорту максимум в п’ятій. Прокинутися в четвертій. Лягти раніше. Такий план. Вдома – нікого. Дружина на ювілейній зустрічі однокласників, син-студент у своєї дівчини.

Дружина повернулася додому за північ і не знайшла в своїй сумці ключ від дверей. Щоб не будити мене, вирішила зателефонувати синові на мобільник. Вона передбачала, що він, як завжди, в цей час сидить за комп’ютером у своїй кімнаті і, ніби то готується до заліку. Але в цю ніч син залишився у своєї подружки. Він прийшов почистити акваріум під час відсутності батьків і несподівано затримався.

– Які двері? – ліниво розвалившись у кріслі і постукуючи пальцем по чистому склу акваріума, цілком резонно запитує хлопчик.

– Вхідні.

– А ти де?

– Я стою перед вхідними дверима.

Дівчинка чує цей діалог і так витріщає очі, що стає схожою на найбільшу золоту рибку зі свого акваріуму. Вона знала, що мама у її друга дуууже сувора, але що вона прийде за своїм сином в цей час …

Розмова стала набувати стрибкоподібного вигляду, періодично пропадає звук. Це син закриває слухавку рукою і спілкується з дівчинкою.

– Як вона дізналася адресу? – злякано питає дівчинка.

– Як ти дізналася адресу? – розгублено повторює хлопчик.

«Син у мене з почуттям гумору», – з гордістю відзначає мама.

– Дуже дотепно. Відкривай! – каже вона.

Хлопчик, як би підтверджуючи наявність гострого розуму, каже дівчинці:

– Вона все знає. Червоний диплом!

Він згадує, як мама в дитинстві казала йому, що від неї нічого не можна приховати, вона все по очах визначає. Дівчинка, зображуючи привітну господиню, біжить на кухню готувати чай. Хлопчик, як і раніше намагається осилити дві думки: як мама дізналася адресу і в чому причина такого пізнього візиту. –  Давай же, відкривай, – нетерпляче вимагає мати.

Син, з обличчям задумливого сомика, потягуючись, підходить до дверей і дивиться у вічко. Звичайно, там ні душі. Для когось це – нормально, хлопчик же впадає в глибокий острах. Він відкриває двері і визирає. На сходовому майданчику від цього більше людей не стає. Про всяк випадок він спускається на поверх нижче … Нікого не знайшовши, повертається. Трохи загальмовано прикриває двері і намагається придумати пояснення цьому факту. Це йому не вдається.

Мабуть, треба знати закони фізики, можливо навіть, теорію відносності, – розмірковує хлопчик, – а він же гуманітарій. А дівчинка, якраз таки, фізик! Він в надії дивиться на неї, але та своїм виглядом показує, що наразі професійні знання не дають їй можливість розумно тлумачити ситуацію. Вони мовчки стоять, як в траурному караулі, опустивши очі … Знову лунає телефонний дзвінок.

– Ну і де ти? – вже грізно запитує мама.

– Я відкрив двері. Тебе немає.

– Ну, вистачить жартувати.

Син знову відкриває двері. Удвох з подругою вони виходять на майданчик. Хлопчик піднімається на поверх вище, а дівчинка спускається. Результат аналогічний попередньому.

На цей раз дзвонить хлопчик, і голосом людини, яка раптово і назавжди втратила зір, каже:

– Мамочко, я тебе не бачу.

Мама теж починає хвилюватися, адже неодноразово радила хлопчикові менше сидіти за комп’ютером.

– Я стою біля ліфта, синку.

Ці слова, що пролунали в п’ятиповерховій хрущовці, викликають ще більше занепокоєння. Хлопчик дивиться на дівчинку, ніби та приховувала найстрашнішу таємницю і невпевнено бекає:

– У нас ліфта не-е-ема … – і натискає на телефоні кнопку «відбій».

Він починає здогадуватися, що сходить з розуму. В крайньому разі, спить. Однак знову дзвонить телефон і сон переривається.

– Мені це вже набридло. Клич тата?

Хлопчик розуміє, що в такій ситуації мова може йти тільки про батька дівчинки і відповідає:

– Їх немає. Вони поїхали на дачу.

– Хто вони?

– Батько і його нова дружина.

Так … Нарешті, мама також починає підозрювати, що сходить з розуму. Вона з останніх сил намагається чіплятися за дійсність. Особливо їй допомагає в цьому інформація, що за сьогоднішній вечір її чоловік вже встиг завести собі нову дружину.

– Яка така дружина?

– Друга.

– У кого друга дружина?

– У Миколи Івановича нова, друга дружина.

– Хто такий Микола Іванович? – задає пряме запитання мама.

– Батько.

Мама розуміє, що багато чого не сходиться в його поясненнях. Не виключено навіть, що, всупереч законам природи, це не її син. Зібравши в купку розрізнені факти, вона, на всякий випадок, запитує:

– Чий батько?

– Маші. Тоді вона обережно і по-материнськи дбайливо задає останнє запитання:

– А де твій тато – Віктор Іванович?

– Так він же вдома …

– Не зрозуміла … А ти де?

– Я не вдома.

… Довелося дружині дзвонити в двері. Виявивши мене вдома самотнього, вона дуже зраділа, а я ледь не спізнився на літак.

Вам сподобалася історія?

I

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector