Знаєте, чомусь я відразу побачила, що та дівка зовсім не любить мого Юрчика. І зараз в цьому переконалась, однак на таку правду я не чекала…
Якось мій син Юра сказав, що хоче одружитись та й привів додому Єву. Вона мені видалась якось підозрілою, адже постійно ховала свій погляд та дивно розмовляла з Юрою, ніби не своїм голосом. Вмовляла я сина не одружуватись з нею, але він мене не послухав.
Якщо вас зацікавила ця історія, тоді шукайте більше за посиланням https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi
От після весілля пішли вони жити у квартиру, яка дісталась Юрі від мого тата, але щовихідних приходили до мене. Мене дивувало те, що Єва ніколи не виявляла бажання допомогти мені на кухні, навіть просто поставити на стіл те, що вже було готове. От якось вирішила я сама попросити її допомоги. Покликала Єву на кухню та побачила на її шиї великий синець чи то був засос — невідомо. Але мене це дуже занепокоїло. Перше про що я подумала, що це, мабуть, у неї якийсь роман з кимось на стороні з’явився.
⁃ Дитино, що це в тебе таке? Ану зізнавайся! Бо розкажу все Юрчику! — сказала я до Єви.
Проте від її відповіді мені наче мурахи по спині побігли.
⁃ Допоможіть! — прошепотіла вона зі сльозами на очах.
А потім пішла. Вона ніби чогось боялась, але я не могла збагнути, що це коїться.
Наступного разу, коли вона завітала до мене разом з Юрою, я побачила, що дівчина геть змарніла. З тієї рум‘яної кралі перетворилась вона на сіру мишку. Й тоді я зрозуміла, що потрібно якось діяти, але поки не було ідей як саме.
Та усе вирішилося, коли увечері невістка зателефонувала мені.
⁃ Благаю вас, приїдьте, бо, мабуть, до ранку не доживу… — сказала вона мені в слухавку.
Я хутко зібралась та рушила до квартири сина. Відчинила мені двері Єва, яка ледь трималась на ногах. Її руки були в синцях, а голова розбита. Мені до останнього не хотілося вірити, що це зробив мій син.
Не гаявши часу, я з чоловіком зібрали речі дівчини, документи та повезли її до лікарні. Дорогою вона усе мені розповіла… а я не могла підібрати й слова, бо виявляється мій син справжній тиран. Як я могла так виховати його ? Чому він став таким? Що я робила не так? Усі ці питання крутились у моїй голові, але жодної відповіді не знайшлося.
Єва відмовлялась писати заяву в поліцію на Юру, але я переконувала її зробити це, тому що винуватець завжди має нести відповідальність за свої дії та вчинки. Боляче й дуже складно бути справедливою, особливо якщо це стосується власної дитини, але розумію, що Єва теж моя дитина тепер. Маю з чоловіком обов’язок тепер піклуватися та поставити на ноги дівчину, бо частково винні втому, що сталося. Хоч чоловік переконує мене, що ми ні в чому не винні, однак дуже соромно, що маю такого злого сина.
Підписатися на автора цієї історії можна за посиланням https://t.me/+xOpeSMR55r5hZTIy
Напишіть нам в коментарях у Facebook!