20 років тому я поїхала на заробітки в Швейцарію. Тоді у мене був дуже важкий період, бо розійшлася з коханим чоловіком. Він зрадив мені і цю зраду я переживала дуже важко. Окрім того, на мені було двоє дітей-підлітків і їх потрібно було забезпечувати.
В Швейцарії мені дуже пощастило. В мене закохався справжній мільйонер! Вільям був на 18 років старший за мене, і така різниця у віці дещо бентежила, тому я довго сумнівалась у своєму виборі і власних почуттях. Але Вільям був наполегливий у своїх залицяннях і ми таки одружились. Вільям радо прийняв моїх дітей і наполягав, щоб я забрала їх у Швейцарію. Наголошу, що він добре ставився до них, краще за рідного батька, який просто забув про них.
Згодом мій син працевлаштувався в Швейцарії і знайшов тут свою долю. А донька ніяк не могла визначитися ні з тим, ким вона хоче бути, ні з тим, з ким і де вона хоче бути.
Я почала будувати собі будинок в Україні. Вільям мене в цьому підтримав, і все оплатив. Ми з ним любили туди у відпустку приїжджати.
Нарешті і Катя вийшла заміж. Ми влаштували їй розкішне весілля, її обранцем став скромний хлопець з України, познайомились в соцмережах. Але потім Катя стала проситися пожити в наш будинок. У нашій старій квартирі вони жити не хотіли, а на свою ще не заробили.
Я подумала і таки впустила подружжя в свій будинок, але з умовою, що нічого переписувати на них не буду, принаймні найближчим часом, і що забезпечувати їх також не буду, тому нехай самі шукають роботу. Гроші на перший час я їм дала, а далі – самі.
Проте нічого доброго з цього не вийшло, бо минуло вже багато часу, а Катя досі не працює, каже, що не може знайти нормальну роботу, а за копійки пітніти не збирається. Невдовзі вона і зять стали наполягати, щоб я переписала на них будинок. Зять навіть погрожував, що піде з дому.
– Мамо, через твою жадібність руйнується моя сім’я, – скаржиться Катя і вимагає, щоб я приїхала і оформила всі папери. – Будинок ні тобі, ні братові не потрібний, у вас все є, а мені його треба дуже, – каже.
Та якщо їй потрібен дім, нехай працюють, щоб заробити не нього. Дочка на мене дуже образилась. Ну хіба я не права?