⁃ Ти що, нове плаття вже напʼяла?! – кричала на мене мама із самого ранку. – Знімай зараз же! А як, не доведи Господи, заляпаєш? Я тобі його купила, аби в люди було в чому вийти!
Ох, оце «в люди» я запамʼятаю на все життя, мабуть. Як же мама мені цим постійно допікала! Так воно оце «вихідне» і висіло в шафі доти, доки я з нього не виростала. А тоді мама починала бідкатися, що я невдячна: купили щось, усі гроші витратили, а я його ні разу не одягла.
А ще памʼятаю, як тато колись одягнув свою нову сорочку в гості. В гості, не просто до столу! І вляпав її тюфтельками в помідорах. Можете уявити, що він вислуховував вдома? Страшне було в мене дитинство, дуже страшне. Тому як тільки зʼявилася можливість — зібрала я свої лахи та й поїхала в інше місто навчатися. Дуже довго привчала я себе жити нормально, не відкладати усе на кращі часи, на потім.
Хоч і розуміла, що оце потім — все одно, що ніколи.
Думала, може з часом і батьків своїх привчу до цього. Але не встигла. Купила якось я мамі нову сукню. Гарну дуже, стильну, з великими квітами. Мамі такі завжди подобались. І вона навіть оцінила, подякувала… Та й спакувала його в шафу. Думалось, дістане його пізніше, на кращу погоду. А через кілька тижнів вона ще й туфлі собі прикупила. Сама! Вперше за років 7! То я вже взагалі була в захваті.
Минула зима, весна, до літа вже йшло. А обновки мама так і не дістала.
– А ти коли все це носити збираєшся? – запитала якось я маму.
– Куди ж мені його носити? Буде привід – одягну, – сказала вона та й пішла займатися своїми справами.
А вночі мама померла.
Купа люду зібралось, аби провести маму в останню путь. Усі плакали, співчували… А я жодної сльозини не зронила. Тільки дивилася на маму. Вона лежала в новій сукні, у своїх гарних туфлях.
“Чого ж ти не одягала їх раніше?” – тільки й крутилось у моїй голові.
Знаєте, так же багато хто робить. Ховається від життя, відкладає все на потім, чекає кращого моменту… Але ні кращого моменту, ні оцього “потім” не існує. Ми просто боїмося жити. Боїмося дозволити собі більше… Так життя і проходить. І лежиш потім у своїх гарних туфлях… Та чи воно тобі вже треба?
Знайома вам така проблема?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!