Мене звати Соломія і мені 38 років. У сім’ї я була не єдиною дитиною. У мене був старший брат Данило. Пам’ятаю, що все дитинство батьки нагадували нам, що ми рідні люди, тому повинні допомагати одне одному. З часом нам ця настанова відгукнулася. Порушив її Данило. А як саме, зараз розповім.
Уже майже 20 років мій брат живе у США. Більшість людей з нашого невеличкого міста йому навіть заздрить. У нього, мовляв, усе є для комфортного життя: будинок, гроші, діти, жінка – живи та радій. Я теж так думала, доки не дізналася, що Данило хоче продати будинок, який 20 років тому, перед від’їздом за кордон, подарував мені.
Я довго не думала, почала розпитувати, що сталося. Сказав, що йому терміново потрібні гроші. Мовляв, син одружується і весілля треба за щось робити. От він і вирішив продати будинок.Тільки він трохи забув, що в тому приміщенні живу я. Уже чверть століття. Мене цікавить одне: куди мені зараз подіти власну сім’ю? Нам на вулиці ночувати чи що?
Одного ранку мене розбудив телефонний дзвінок. Це був Данило.
— Як у вас справи?
— Та ніби непогано. А що сталося? Чому так рано дзвониш?
— Забув, що у вас ранок. Нічого не сталося. Просто про дім хотів дещо сказати.
— Що саме?
— Знаєш, мені зараз дуже потрібні гроші. Тому… Словом, хочу продати будинок. Він же мій по документах. Тому я маю повне право. Ось вирішив попередити. Даю тобі місяць, доки не знайду покупців.
Я була шокована. Рідний брат виганяє мене з дому, який саме же мені й подарував. Давно хотіла переоформити все на себе, але ніяк руки не доходили. Ну хто ж знав, що Данило таке надумає. Я й гадки ніколи не мала, що він здатен на подібне.
Мені було 18, коли я отримала той дім. Щастю не було меж. А далі пішов чоловік, діти – сімейне життя. Усе в цьому домі пройшла, а тепер у мене його хочуть відібрати. Куди мені тепер іти?
Чоловік власноруч добудовував тут все, облаштовував терасу, сад, задній двір, а тепер це все дістанеться чужим людям. До того ж я навіть зиску з того ніякого не матиму.
Не розумію. Тут або гроші потрібно ділити, або не лізти до чужого будинку. Думаю, і я маю на нього право за 20 років. Невже брат цього не розуміє? Ось вам і батьківські настанови про допомогу рідним.
Зараз визнаю, що помилилася найбільше тієї миті, коли відклала переоформлення дому на потім. А далі взагалі про це забула.
І що тепер робити? Що можете порадити?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!